Юлія Мельникова - Львів самотніх сердець

Пані Сабіна вже спала, коли Леві приніс Маріцу. Вона прокинулася від шуму й визирнула у вікно. На порозі стояв Леві, тримаючи Маріцу на руках.

— Якби ви знали, пані, чого мені це коштувало! — сказав Леві, коли служниця вже була передана турботам знахарки й лежала обкладена компресами.

— Я буду завжди вам вдячна, Осман-бею, — мовила Сабіна.

На щоках її блищали сльози.

— Найкращою віддякою буде ваша любов, ясновельможна, — усміхнувся Леві. І пішов.

Усю ніч у єзуїта Несвіцького світилося. Він розпитував Менделя Коена про віру й традиції єврейського народу, про Каббалу й християнство, обряди та ритуали, особливо наголошуючи на тому, чи немає в них вбивств іновірців, і чи не додається до маци людська кров.

Ключ, який єзуїт віддав Леві, був підроблений. Він не відчиняв залізної шафки, де раббі Коен зберігав найрідкісніші рукописи й книги.

Прокинувшись у стані, близькому до непритомності, Леві Михаель Цві найперше побіг вмиватися. Вода в балії була холодна, і, поливаючи себе, він марно намагався згадати, що ж було вчора. Трапилось щось жахливе, пригадував Леві, витираючись, але що?!

Вийшовши на Погансько-Сарацинську вулицю в тюрбані й халаті, Леві здивовано помітив, що всі турецькі й татарські крамниці прикрасилися зеленими полотнищами, поцяткованими арабською в'яззю.

Аллах акбар — прочитав він зправа наліво, підвівшись навшпиньки.

Ляхистан правовірний — було написано на іншому.

Дивно, подумав Леві, начебто сьогодні не свято. Тоді навіщо прапори?!

Правду львівський книгар довідався незабаром. До крамниці «Османа Седе» зайшов сусіда і поміж іншим повідомив: на Львів ідуть турки, що вже з’єдналися із загонами кримських татар. Місто буде захоплене в найближчі тижні.

— Але… — Леві затнувся, підбираючи турецькі слова, — а як же Ян Собєський?! Якщо його війська залучать союзників, то…

— Собака цей Собєський, — сказав турок. — Армія султана Мехмета непереможна! Ми захопимо Львів і на шпиль Ратуші повісимо ось це знамено, — він вказав рукою на зелене полотно, що бовталося. — А через пару літ упаде Відень, потім Варшава…

— Інш’алла, — додав іронічно Леві. — Я б на вашому місці не тішився: облога обіцяє бути довгою й кривавою.

— Ми платимо податки й збори невірним, — відрізав інший покупець, — і на що вони йдуть? На костели, на християнські школи, на утримання жінок католицьких священиків, яких — і жінок, і священиків — навіть пристойними словами назвати соромно!

— З кожним роком з мусульман беруть усе більше, а права наші тануть, немов крига на вогні. Плати за все, плати! — приєднався до суперечки ще один перехожий.

— Будемо вірити, що володіння султана прикрасяться ще одним левиним містом, — зітхнув Леві, — а мені час працювати. Бачите, дама прийшла…

Якщо Львів стане турецьким, Леві впаде султанові до ніг, благаючи в нього перевести Шабтая Цві з Ульчина в це місто. Він готовий заради цього піти на будь-яку жертву, навіть стати євнухом, заручником благонадійності брата, пильнувати спокій султанського гарему. Тоді… тоді все почнеться заново.

Але чи можна переграти битву? Чи вистачить у Шабтая сил знову вступити у важку боротьбу?! Леві не знав, до чого готуватися. Перемога турків означала нове життя, другу і, напевно, останню спробу Шабтая Цві змінити все, що йому не подобалось. Дервішський орден Бекташі, — міркував Леві, цілковито на боці Шабтая. Дервіші прийдуть в Галичину з турками, щоби тихо сіяти сім’я свого вчення, що бере свій початок від найсокровеннішого « Тарікату Ібрахімі » [26] «Шлях Ібрагіма/Авраама» — езотеричний орден юдейсько-мусульманського характеру. До нього належали, згідно сумнівних відомостей, Шабтай Цві та Якуб Франк, а також чимало інших відомих людей. Існує досі. . Перебираючи агатову вервицю, Шабтай разом з ними стане мелодійно наспівувати «Теілім» на рідному івриті, й жоден Фазил Ахмед-паша Кепрюлю не зможе цьому завадити.

— Це ж Львів, Шабті, — скаже йому Леві, — твоє місто. Тут можливе все! Дервіш в кумедній шапці з облямівкою з лисячого хутра та маленьким лисячим хвостиком, що декламує «Теілім» як речитатив Корану, нікого не здивує. Навіть якщо Шабтай буде жити по паперах, виданих на ім’я… гм, кого? Ну, наприклад, православного русина Оленя — так, здається, перекладається прізвище Цві?!