Станіслав Стеценко - Війни художників

Здесь есть возможность читать онлайн «Станіслав Стеценко - Війни художників» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Війни художників: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Війни художників»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника- нелегала Миколи Глущенка (у книжці — Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі — Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, — так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…

Війни художників — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Війни художників», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— А з житлом вирішив? — Яхонтов знову підступився на крок.

— Так, живу з дружиною на Біговій, — Гущенко зробив ще півкроку назад.

— Окрема квартира? — не вгавав Яхонтов. — Запросив би колись на кухоль пива!

— Ні, кімната в комуналці. А щодо пива… Я майже не вживаю. Можливо, якось посидимо за чаєм.

— Які мерзотники, такий художник, як ти, повинен мати все! Урешті-решт, ти повернувся на Батьківщину. Та й у Парижі був не останньою людиною. Сволота…

Гущенко стенув плечима.

— І як тобі оце все? — Яхонтов кивнув кудись за спину Гущенкові.

— Що саме? — не зрозумів той.

— Оце усе лайно отут в СРСР, те, що наробили комуняки. Тут нормально живуть два художники: Герасимов та Іофан. Решта в лайні. Може, по пиву?

«Ого, — подумав Гущенко, — Яхонтов, здається, дійсно перебрав».

У Москві він ще не чув таких монологів від малознайомої людини. Іноді таке говорили пошепки, на кухні, та й то — давнім знайомим, але щоб так… «Або перебрав, або…» — йому на думку прийшов інший здогад.

— Жидокомісари! Душителі свободи, — жестикулював Яхонтов. Дістав з кишені сигарету «Метро», жбурнув порожню пачку під ноги. Звичним рухом розім’яв сигарету в пальцях. Застромив у рота, чиркнув сірником. Випустив кільце диму. Струснув крихти тютюну, що прилипли до рукава. — А ти чув таке, — він нахилився Гущенкові майже до вуха і, шепочучи і розтягуючи слова, продекламував:

Мы живем, под собою не чуя страны,
Наши речи за десять шагов не слышны,
А где хватит на полразговорца,
Там припомнят кремлевского горца.
Его толстые пальцы, как черви, жирны,
И слова, как пудовые гири, верны,
Тараканьи смеются усища
И сияют его голенища,

— це Мандельштам.

У Гущенка округлилися очі. Яхонтов з’їхав з глузду?! Світ перекинувся?! На вулиці, біля редакції «Ізвєстій», серед білого дня читають антисталінські вірші… І раптом Гущенкові стало все зрозуміло. Наче розвиднилося. Контора влаштувала йому перевірку! Він повинен був чекати чогось подібного перед від’їздом за кордон. Все сходиться: Яхонтов з кухлем пива ледь не на робочому місці. Де таке видано? Його вирази: комуняки, жидокомісари. Нарешті цей вірш Мандельштама. Перевірка! Ясно, як двічі по два — чотири. Звісно, Яхонтову дозволено говорити все. А як йому себе поводити? Грати у відкриту? В жодному разі!

— Яхонтове, — сказав він. — Хто тобі вбив у голову стільки дурощів? В СРСР художник вільніший, ніж у Франції чи Англії, не говорячи вже про Німеччину. Запевняю тебе! Говорю тобі, як людина, що прожила за кордоном добрий десяток років. Партія Леніна—Сталіна створила радянським художникам унікальні умови для творчості. Зарубай собі це на носі!

Він ляснув Яхонтова по плечу:

— Бувай… Ще зустрінемось.

— Чекай! Чекай, — Яхонтов облизував воскові губи і збивав пальцем попіл собі на черевики. — Ти справді так думаєш про все оце?

— Я не маю часу. Давай днями, справді, посидимо за кухлем пива, — Гущенко махнув рукою і пішов геть. Кухоль пива — то була обіцянка, яку він не збирався виконувати.

— Гущенку, я помилявся в тобі, я дуже помилявся в тобі! — кричав навздогін Яхонтов.

Гущенко пройшов біля колишнього Страсного монастиря з величезним старим плакатом «Нигде, кроме как в Моссельпроме», позирнув на тьмяний хрест і подумки перехрестився. Ішов, обдумуючи ситуацію, аж до Єкатерининської лікарні. Там сів на лавку. Непомітно озирнувся, очікуючи побачити «хвіст». Вулиця була порожньою. Ну, вони так відверто не пустять «хвоста». Зрозуміло, що зустріч із Яхонтовим відбулася під наглядом Контори. Не могли ж вони вірити на слово цьому алкоголіку. Звісно, що ні. Вони не повірять Яхонтову на слово. Значить, контролювали зустріч. Він відразу згадав двох босяків з бокалами, які сиділи на бордюрі. Жінку-продавчиню, яка час від часу визирала з віконця кіоску. «Значить, перевіряють». Яхонтову дозволено говорити будь-що — це зрозуміло.

Найгірше, що перевірка не закінчується тим, що він не погодився з Яхонтовим і не став його слухати. Недонесення теж злочин. Та ще й який! Він мусить повестися як людина, яка не здогадується про перевірку. Може відданий справі Леніна—Сталіна громадянин дізнатися і не доповісти, що людина, яка працює в такому відповідальному підрозділі, як газета «Ізвєстія» — ворог народу? Ні. Це не просто злочин, це — страшний злочин! Хто його перевіряє? Швидше за все якийсь підрозділ НКВС. Може, навіть його «рідний» ІНО. Рідний? Хай їй біс такій рідні!

Як має повестися людина, яка працює на ІНО НКВС у подібному випадку? Доповісти в ІНО. Добре. Він має доповісти Фітіну. Тоді перевірку вони закриють. Головне — не квапитися і не наробити дурниць.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Війни художників»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Війни художників» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Станіслав Стеценко - Чорна акула в червоній воді
Станіслав Стеценко
Станіслав Константинов - Сутінки
Станіслав Константинов
Станіслав Лем - Фіаско
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Полювання на Сетавра
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Катар
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс. Едем.
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Кіберіада
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Повернення з зірок
Станіслав Лем
libcat.ru: книга без обложки
Лем Станіслав
libcat.ru: книга без обложки
Станіслав Лем
Станіслав Лем - Соляріс
Станіслав Лем
Станіслав Бондаренко - Кролики, ролики і Кондратюк
Станіслав Бондаренко
Отзывы о книге «Війни художників»

Обсуждение, отзывы о книге «Війни художників» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x