Станіслав Стеценко - Війни художників

За дві години Гущенко втратив лік випитому сьогодні. Здавалося, що після перемоги над Францією гарний алкоголь перестав бути в Берліні дефіцитом. Він подумав, що така кількість випитого повинна трохи розв’язати Гофману язика, і почав ставити трохи гостріші, ніж зазвичай, запитання. Хоча не дуже був упевнений, що запам’ятає усі відповіді.

— Цікаво, Гофман, а хто придумав всю цю символіку партійну, усі ці коричневі костюми, усі ці свастики, усі ці червоні прапори, адже німецький прапор трикольоровий?! Невже сам фюрер? — запитав Гущенко.

— Так, усе це придумав геносе Гітлер. Скажу вам більше того — всі будівлі, де буває фюрер, той же Бергоф, проектувалися за його безпосередньої участі й за його особистими ескізами. Навіть малюнки на столових сервізах, які використовуються фюрером, зроблені ним особисто! І, погодьтеся, партійна форма, партійні прапори і партійні будівлі — все це виглядає досить ефектно!

— Згоден.

Тут важко було сперечатися.

Вони вкотре випили.

— Я говорив вам, гер Гущенко, що був у Москві і пив із вашим вождем Сталіним?

— Ви мені говорили. Хоча, звісно, важко в це повірити. У СРСР Сталін майже Бог. До речі, як Гітлер ставиться до пакту, який уклали Радянський Союз із Німеччиною?

— Він ставиться чудово. Коли зателефонував Ріббентроп і повідомив, що Сталін погодився на пакт, я був поряд із фюрером. Він ледь не танцював! Він кричав: «Чудово! Вітаю! Швидше приїжджайте! Швидше! Я хочу, щоб ви мені розповіли, як це було!»

Пам’ятаю, він кинув слухавку і заволав: «Друзі, Росія згодна! Сталін згоден! Ну тепер нехай Захід начувається! Тепер ми точно перекроїмо світ, ми їм усім покажемо!»

Він довго жестикулював, про щось говорив. Він був упевнений, що Захід сів у величезну калюжу.

Схоже алкоголь таки розв’язав Гофманові язика. Як тільки це все запам’ятати?

— А як до цього союзу поставилися ваші нацисти?

— Фюрер надає перевагу терміну «націонал-соціалісти». На першому місці у нас не просто німці, а німці, які працюють, німецький робітничий клас. Тому — саме «націонал-соціалізм». Так от, із партійцями порозумітися було нелегко. Багато хто з них був шокований угодою зі Сталіним. Вони просто приходили і кидали у сквер біля Коричневого будинку партійні значки. Там була величезна купа партійних значків. Ну, правда, потім вони терміново замовили собі нові. У принципі, партія вірить у те, що фюрер усе робить правильно. Довіра до фюрера безмежна. Так що геносе Гітлер має карт-бланш на проведення практично будь-яких дій.

— Скажіть, будь ласка, гер Гофман, а ця війна з Англією? Зрозуміло, що американці ніколи не залишать Англію напризволяще. Невже Німеччина хоче перемогти відразу й Англію, і США? Це ж марення. Не можна воювати одразу з двома наддержавами.

— Ви знаєте, гер Гущенко, Адольф не очікував, що Англія почне війну. Дізнавшись про ноту, Гітлер був шокований. За цю несподіванку треба «подякувати» кретину Ріббентропу, який до останнього запевняв Гітлера, що Англія блефує і ніколи не вступить у війну проти Німеччини! Фюрер йому вірив, адже раніше Ріббентроп був послом в Англії й знав її політичні тенденції. Реально, це був шок. І ця війна, мабуть, Німеччині непотрібна була. Звісно, наш фюрер хоче об’єднати Європу під своїм началом, але, зрозуміло, що не шляхом війни одночасно з Англією, Америкою й усім світом.

Кожному чеканню, врешті-решт, настає кінець. Хоча Гущенкові іноді здавалося, що його зустріч із Кузелею не відбудеться ніколи. Але сьогодні все має статися! Зранку, як і кожного понеділка та кожної середи, він зателефонував з телефону-автомата й одержав відповідь, що професор Кузеля видужав і зараз пішов на нараду до керівництва інституту. Сьогодні середа — один з двох днів, коли він може призначити Кузелі зустріч. Якщо сьогодні Кузеля йому відмовить або щось не складеться, то наступним днем буде лише п’ятниця. Але він має бути готовим до того, що Кузеля погодиться зустрітися сьогодні.

Гущенко неквапливо одягнув білу сорочку без краватки і сірий літній костюм. Його він привіз із Москви і ще жодного разу не носив. Саме в такому одязі Кузелю має чекати людина з радянського посольства.

Раптом Гущенко згадав про долю свого попередника. Ще раз кинув поглядом у дзеркало. Йому спало на думку: «Ось так ти можеш виглядати, але вже мертвим, лежачи в домовині». Невже це можливо? Невже його тіло, цей досконалий механізм, сьогодні до вечора може перетворитися на купу кісток і м’язів? Очі, неймовірно складний, до кінця незрозуміло як влаштований орган, не зможуть бачити блакитного неба і жовто-зелених берлінських лип. Руки не зможуть узяти пензля. І, головне, його марно будуть чекати Марія із Сашком. Будуть чекати дні, місяці, роки. Ні, цього не може бути. Геть подібні думки! Все буде добре. Тільки так! Він примусив себе посміхнутися двійникові у дзеркалі. Двійник відповів. Тільки посмішка вийшла трохи вимученою.