Ахмед Рушди - Золотий дім

— Ніяка це не мудрість, — заперечив Джанлука. — Це підлизування.

— А ще вона говорить про світ, — продовжив Нерон, — і вірить у те, що наближається велика катастрофа, і тільки коли все розпадеться, на руїнах народиться новий порядок.

— Це не мудрість, — озвався Карл-Інґо. — Це ленінізм.

Після чого вони всі розкотисто зареготали й вигукнули:

— Граємо далі!

Тепер, у часи його деградації — його загальновизнаного психологічного розпаду, — Нерон рідше їздив у місто до своєї обраниці. Та час від часу він таки вибирався до неї — певне, бажаючи послухати її здобутих дорогою ціною мудростей так само, як йому хотілося послухати безхатченка Кінскі. У результаті подвійної втрати він загубився в тумані беззмістовності й усюди шукав способу знову надати світові сенсу. Він досі здатен був досить пристойно функціонувати, поки перебував у знайомому товаристві. Він заприязнився з водієм лімузина, гаїтянцем із андрогінним іменем Клод-Марі, і платив йому на постійній основі за його компетентність і тримання таємниць, завдяки чому міг курсувати з Макдуґал-стріт до Йорк-Авеню, робити там те, що треба, й без жодних клопотів повертатися додому. Однак того дня, про який я маю тепер розповісти, Клод-Марі поїхав до суду в справі болісного розлучення й вислав замість себе свою тітоньку Мерседес-Бенц. Справжнє ім’я тітоньки Бенц, якесь креольське на основі французького, було невідоме; автомобільне прізвище, яким вона тепер послуговувалася, було шанобливим титулом, яким її нагородили захоплені родичі. Свого часу чудова й вправна водійка, у сивому віці вона здивачіла. Їхала вона нерівно, і Нерон прибув до дверей помешкання мадемуазель Лулу дещо роздратований.

— Привіт, блазнючко, — привітався він. Так він до неї лагідно звертався. — Твій старий блазень приїхав.

— Ти геть сумний, — відзначила вона з напускним французьким акцентом, який йому дуже подобався. — Може, я трішки тебе покараю, а потім ти мене трішки покараєш, і тобі стан краще comme toujours [38] Як завжди ( фр. ). ?

— Дай передихнути хвильку, — попросив він. — Водійка якась химерна. Мені аж страшно стало — еге, страшно.

— У тебе смерть лежить на душі, chéri [39] Дорогий ( фр. ). , — мовила вона. — Це цілком зрозуміло. Двічі розбите серце не заживає отак відразу.

Він не знав, ким вона була за стінами цієї кімнати з червоною канапою й золотим покривалом на ліжку, але йому було байдуже. Йому цілком вистачало тієї людини, якою вона була в кімнаті. Духівники й філософи — ось кого він шукав. Секс, що тепер і без того давався непросто, був не таким уже й суттєвим. Усередині в Нерона згасло якесь світло, і збудження видавалося ностальгійним містом у залишеній позаду країні.

— Чому все це сталося, — запитав він, — і що це означає?

— Життя дешеве, — відповіла вона. — Ти сам мені говорив, що сказав так Горбачову.

— Я говорив, що так кажуть росіяни. Але я старий, тож життя неминуче стає цінним, хіба ні?

— Хлопчака вбивають на вулиці за те, що він продає цигарки, піф! Дівчинку вбивають на ігровому майданчику за те, що вона бавиться пластмасовим пістолетом, паф! Шістдесят чоловік, застрелених у Чікаґо четвертого липня, бах-бах-бах! Багатий синочок убиває батька за те, що той урізав йому кишенькові, трах! Дівчина, що танцює під музику в натовпі, просить незнайомця перестати тертися об її сідниці, а він у відповідь стріляє їй у лице, на, сука, умри . А я ще не добралася до західного узбережжя. Tu comprends ? [40] Розумієш? ( фр. )

— Насильство існує. Я це знаю. Залишається питання ціни.

— Ти хочеш сказати, що для себе й своїх близьких робиш виняток. У такому разі вони мають бути захищені магічним колом від страхіть цього світу, а коли ці страхіття їх зачіпають, виходить, що це збій реальності.

— Ти тепер просто противна. Що ти там знаєш.

— Я щодня ближче до смерті, ніж ти, старенький, а ти прожив уже чимало, — ніжно промовила вона, обіймаючи його. — А я ж твоя блазнючка, тож можу говорити тобі правду.

— Повір мені, — відказав Нерон, — я більше знаю про смерть, ніж ти. От сенсу життя я не можу охопити.

— Дай-но я краще охоплю ось це, — запропонувала вона, і тема змінилася.

Після їхнього сеансу справи пішли шкереберть, бо тітонька Мерседес-Бенц кудись запропастилася. Згодом з’ясувалося, що вона припаркувала авто за будинком і заснула, а навушник, підключений до телефона, випав з її вуха, тому вона не чула дзвінка. Нерон задзвонив у двері мадемуазель Лулу в паніці, геть знетямлений, нездатний запанувати над становищем, тож Лулу мусила спуститися, спіймати жовту таксівку, сісти до неї разом із Нероном і привезти його додому. Коли вони добралися на Макдуґал-стріт, він не припиняв тремтіти, тож вона, зітхнувши, вийшла з машини, допомогла вибратися йому й задзвонила у двері. Мадемуазуль Лулу була високою, ефектною жінкою родом із країни, яку наполегливо називала «L’Indochine», і не втратила самовладання, коли двері відчинила сама Василіса Ґолден.