Максим Беспалов - Ліхіе дев'яності. Кузня кадрів Дніпропетровськ

— «Panasonic», він і в Африці «Panasonic»!— радісно вимовляють із добре помітним акцентом.

Звісно, це може здатися дуже дивним в книзі про дев’яності, але останній розділ у ній я присвячу подіям 2013-2014 років. Мені здається, що саме розповідь про них стане логічним завершенням тексту. Адже події тієї страшної зими і не менш тривожних весни та літа, по суті, стали закінченням дев’яностих років у Дніпропетровську.

Нагадаю, що початок революційних подій в Україні розпочався з оголошення головою Уряду Миколою Азаровим 21 листопада 2013 року про призупинення дій щодо підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. Це стало холодним душем для українського суспільства, точніше, для тієї частини, яка підтримувала європейський вектор розвитку України, а це, судячи з соціологічних опитувань, стійка більшість.

У Києві вже ввечері після заяви Азарова почалася стихійна протестна акція, яка стала стартом Революції гідності, яку спочатку називали Євромайданом. У Дніпропетровську перші спроби зібратися на підтримку Асоціації з ЄС відбулися 22 листопада, проте на майданчик під пам’ятником Леніна прийшло менше десятка людей. Вони з розчаруванням подивилися один на одного та розійшлися.

Великі мітинги відбулися на вихідних. Наприклад, у неділю 24 листопада на Європейській площі зібралося кількасот людей, зокрема відомі міські діячі культури, громадські активісти, депутати. У натовпі панувала ейфорія. Здавалося, що влада, якою б антинародною вона не була, не зможе зігнорувати волю сотень тисяч громадян, які вийшли на площі своїх міст по всій Україні, зокрема в Донецьку та Криму.

За наступні кілька тижнів цей майданчик на Європейській площі стане центром Євромайдану в Дніпропетровську. На відміну від подій осені 2004 року, число присутніх було невелике — щовечора на акції збиралося кілька десятків чоловік, на вихідні — кілька сотень.

У цей час місцева влада намагалася всіляко протидіяти протестним настроям. Суд забороняв проводити в Дніпропетровську будь-які масові заходи, тітушки зі спортивних клубів нападали на наметове містечко протестувальників, регіонали залучали адміністративний ресурс, щоб збирати працівників бюджетної сфери на багатотисячні мітинги Антимайдану.

Початок 2014 року приніс загострення ситуації в Києві. Події в Дніпропетровську стали відлунням столичних. У другій половині січня, коли на Майдані вже було зафіксовано перші смерті, більшості українців стало зрозуміло, що владу Януковича та Партії регіонів скоро точно повалять. Питання в тому, скільки вона протягне і до скількох смертей ще призведе.

По всій країні, особливо в західних областях, повсталий народ почав захоплювати адміністративні будівлі та проголошувати недовіру контрольованим старою владою органам самоврядування.

У Дніпропетровську вся влада на всіх рівнях була зосереджена в Партії регіонів. При цьому на тлі подій у Києві протестні настрої все більше охоплювали громадськість. Якщо в перший місяць Євромайдану мало хто вірив у загальну перемогу й тому не збирався виходити на вулиці, у січні чотирнадцятого дедалі більше людей готові були хапати зброю та йти на Київ або принаймні на обласну адміністрацію.

Реальна спроба захопити Дніпропетровську ОДА відбулася 26 січня. Тоді на площі перед адміністративною будівлею зібралося близько п’яти тисяч людей, більшість із яких була готова до штурму. Проте виявилося, що всередині адміністрації другий день поспіль сидять тітушки, руками яких місцева влада вирішила боротися з протестантами. Озброєні травматичними пістолетами та кийками, вони стали розганяти активістів. Тітушки збиралися за спинами міліції, провокували людей, а потім лави правоохоронців розступалися, й озброєні бандити нападали на беззбройний натовп.

Тітушки валили окремих мітингарів на землю, щоб потім зграєю віддухопелити їх ногами, стріляли з травматів у людей, які вже розбігалися, поливали їх сльозогінним газом і били кийками. Міліції залишалося лише арештовувати активістів, які не могли чинити опору.

Частина мітингарів вирішила перегрупувати сили в кварталі від місця подій, біля входу на стадіон «Дніпро-Арена», проте там стояли автобуси з тітушками, які відкрили вогонь по людях. У результаті багато людей були заарештовані, десятки — поранені, а сотні — наглиталися газу У наступні дні люди намагалися обходити владний квартал Дніпропетровська боком та й взагалі не бувати зайвий раз у центрі, де гуляли тітушки з обласної адміністрації.