Максим Беспалов - Ліхіе дев'яності. Кузня кадрів Дніпропетровськ

Тоді казали, що перша пускова ділянка метрополітену, яка поєднала залізничний вокзал з промисловою зоною та віддаленим жилим мікрорайоном, уже у 1999 році доросте трьома центральними станціями, що у кілька разів збільшить пасажиропотік і зробить метро невід’ємним видом транспорту більшості містян.

Проте не так сталося, як гадалося. Швидко Лазаренко потрапив у немилість президента, до того ж бюджет України не передбачав подальшого будівництва метрополітену. Перша тимчасова ділянка у шість станцій на десятиліття стала всією системою метро у місті. Ніхто не розумів, навіщо цій «дитячій підземній дорозі» така велика багатоповерхова адміністративна будівля на вулиці Курчатова біля автовокзалу.

Міжнародний аеропорт

Надання місцевому аеропорту статусу міжнародного стало черговим свідченням того, що прекрасне майбутнє в Дніпропетровську ось уже настає. Ще нещодавно місто було закрите для іноземців, а тепер в нього активно вливався західний капітал, наші же бізнесмени розліталися світом в пошуках товару на перепродаж з шаленою націнкою. Швидко, уже в перші роки десятиліття з’явилася потреба в міжнародних рейсах прямо з дніпропетровського аеропорту.

Коли Україна стала незалежною, аеропорт Дніпропетровська втратив рейси в колишні радянські республіки, проте на табло залу вильотів з’явилися такі небачені раніше пункти, як «Тель-Авів», «Відень», «Стамбул» і навіть «Яунде».

Морський старт

Уже у другій половині вісімдесятих для Південного машинобудівного заводу настали скрутні часи. Перебудова призвела до кінця гонитви озброєнь і, відповідно, до зменшення оборонних бюджетів, якими живився дніпропетровський промисловий гігант. З розпадом Радянського Союзу ситуація лише погіршилася. Південмаш і далі працював на космічну галузь Росії та України, проте обсяги виробництва та рівень обороту грошей не можна було порівнювати з показниками десятирічної давності.

Керівництво заводу шукало іноземних партнерів і намагалося знайти нішу для власної продукції на західному ринку. Врешті ці пошуки призвели до відносного успіху — у 1995 році був створений міжнародний консорціум «Морський старт», а ПМЗ став одним із його співзасновників.

Ідея проекту полягала утому, щоб збудувати космодром у місці з найсприятливішими умовами для запуску ракет (неподалік від екватора). Стартовим майданчиком мала стати велика плавуча платформа.

Консорціум «Морський старт» об’єднав американську корпорацію «Boeing» (40% статутного капіталу), російську корпорацію «Енергія» (25%), український завод Південмаш та конструкторське бюро «Південне» (разом — 15%), а також норвезьку суднобудівну компанію «Aker Kværner» (20%).

Перші запуски у рамках проекту «Морський старт» докладно описували українські і, особливо, дніпропетровські видання. Усі пишалися фахівцями з Південмашу, які були залучені до цієї революційної справи.

Найдовша в Європі набережна

Ледь не кожен мешканець Дніпропетровська з дитинства знає, що у нашому місті є найдовша в Європі набережна. Вона тягнеться вздовж правого берега Дніпра від кордону з селищем Старі Кодаки через житловий масив Перемога, центральну частину, промислову зону і до житлових масивів Червоний Камінь і Комунар. Її довжина становить близько 30 км.

У дев’яностих роках у Дніпропетровську побутував культ регіональної повноцінності. Той самий, який виріс у фразу «Ще не перше, але вже не друге місто України». Тоді ентузіасти вишукували різноманітні рекорди, які могли би прославити на весь світ. Здається, саме тоді й почалися розмови про найбільшу в Європі набережну.

Нічні клуби «Маяк», «Клетка» та «Плотина»

У дев’яності в Дніпропетровську відкрилося безліч нічних клубів. Власне, майже кожне кафе чи ресторан ввечері перетворювалося на дискотеку. Проте найпопулярнішими нічними закладами міста вважалися «Клетка», «Маяк» і «Плотина».

Перші два знаходились у парку Шевченка. «Клетка» розташувалася просто неба, вона була найбільш демократичною за цінами та аудиторією. Хоч «Маяк» і вважався соліднішим, але тусовщики з грошима туди зазвичай не ходили.

Артем Заяцтак розповідає про ці заклади: — Нічні клуби в той час були доволі стрьомними місцями, де можна було за невеличкі гроші отримати все по максимуму. Серед натовпу неважко було знайти наркодилерів. Народ закидався лайном, а потім віджигав на танцполі всю ніч чи знаходив партнера, їхав додому і займався сексом кілька годин без зупинки — у стані наркотичного сп’яніння відчуття зовсім інші. Музика дуже монотонно стукала в голову мелодії мало чим відрізнялися, танцювати під це без стимуляторів було неможливо. Ті, хто закинувся, могли взагалі рухатися самі по собі — їм було плювати, що танцпол пустий. Уже під ранок виснажені тусовщики падали хто куди, засинаючи в найнеймовірніших місцях. До речі, я сам не бачив, але від знайомих чув, що в «Клетке» був особливий закуток, майже без світла. Там чергували дівчата, які могли за п’ять гривень задовольнити орально. Пацанам тоді це здавалося неймовірно крутим.