Максим Беспалов - Ліхіе дев'яності. Кузня кадрів Дніпропетровськ

«Плотина» в приміщенні колишнього кінотеатру в парку Глоби була приємнішим місцем — свого роду «візиткою» клубного життя Дніпропетровська. Проте містом так само ширилися чутки про тамтешні розпусні вечірки. Багато хто мріяв туди потрапити, але не всі могли це собі дозволити, хоч «Плотину» не можна було назвати елітним нічним клубом.

Серед інших популярних у дев’яності нічних клубів можна згадати «Балатон» (функціонував у приміщенні заводу «Весна») та «Поплавок» (функціонував у навислій над водами Дніпра схожій на НЛО будівлі).

Південний міст

У 1977 році до Дніпропетровська приєднали місто Придніпровськ на Лівому березі Дніпра. Напроти нього в той час велося будівництво величезного мікрорайону Перемога. Тоді вже почали говорити про необхідність зведення нового моста через ріку, Південного. Будівництво стартувало у 1981 році, проте у 1993 фінансування проекту остаточно заглухло. Тривалий час мешканці міста милувалися двома обрубками моста, які тягнулися один до одного з берегів. До того ж неозброєним оком було помітно, що перекриття з обох боків розміщені під різним кутом до поверхні води.

В умовах економічної та суспільної кризи дев’яностих мало хто вірив, що Південний міст взагалі буде колись добудований, але фінансування поновив кабінет Павла Лазаренка.

Роботи на мосту відновилися у 1998 році, будова стала «народною»: з мешканців міста, в «добровільно-примусовому порядку» стягували частину зарплатні. Сам мер Іван Куліченко вихвалявся, що віддає на міст ледь не всі зароблені гроші. Зрештою, наприкінці грудня 2000 року, на межі тисячоліть Південний міст був введений в експлуатацію.

Передвиборчі концерти осені 1999 року

Восени 1999 року мали відбутися вибори президента України. Кучма всіляко намагався завоювати симпатії молоді. Його іміджмейкери в той період навіть розробили зображення Кучми у вигляді панка з яскравим ірокезом. «ВСЬО БУДЕ ЧОТКО» — таким був підпис на листівках із цим чудернацьким образом.

Починаючи з літа, кожні кілька тижнів у Дніпропетровську на Фестивальному причалі відбувалися великі концерти на підтримку переобрання президента. «Голосуй по уму, голосуй за Кучму» — таку пісню співали у 1999 році Ані Лорак і Лері Вінн. Разом з ними на тих концертах виступав весь цвіт української естради: «Океан Ельзи», «ВВ», «Брати Карамазови», Руслана та інші.

Зірки кілька місяців гастролювали Україною, агітуючи за Кучму. Його опонентом в другому турі був комуніст Петро Симоненко, тому в країні розігрувалася та сама модель протистояння, яка вже була випробувана за три роки до того в Росії на парі Єльцин-Зюганов. Людям розповідали, що в разі перемоги «червоних» на Україну чекає другий тридцять сьомий рік, що бізнес, який тільки з’явився та почав піднімати голову, буде знищений. Але це були, переважно, меседжі для дорослих — молодь команда Леоніда Кучми підкупала концертами.

Саме тоді Фестивальний причал отримав свою назву. На концерти збиралися десятки тисяч людей — це були наймасовіші заходи в історії Дніпропетровська.

Пиво «Старий лоцман»

Дев’яності роки ознаменували вихід у продаж власних сортів пива від місцевого комбінату «Дніпро» — від радянського дефіциту не залишилось і сліду.

Найпопулярніший у той час був «Старий лоцман». Це темне пиво почали виробляти на комбінаті ще в вісімдесятих, та в дев’яностих його можна було придбати в будь-якому кіоску чи навіть із рук.

Чудовий у перші роки «Старий лоцман» швидко став втрачати якість, і вже наприкінці десятиліття містяни перейшли на загальноукраїнські сорти. Провідні позиції на межі тисячоліть тримав уже синій «Славутич» запорізького виробництва.

Рахманов Султан

Доволі помітною фігурою в місті у дев’яностих був Султан Рахманов, олімпійський чемпіон 1980 року з важкої атлетики. Колишній спортсмен постійно з’являвся у місцевих ЗМІ, проводив масштабні змагання, запрошував у Дніпропетровськ зірок світового спорту, а також товаришував, подейкують, із найбільш впливовими бандитами.

У той час Рахманов був не просто спортсменом, але й справжнім міським селебріті та гордістю Дніпропетровська. Якось ми з другом їхали в автобусі, заголосно говорили, і якийсь пристарілий дядько з гітарою сказав, що їде в гості до Султана Рахманова і пригрозив забрати з собою, щоб той навчив хуліганів чемно вести себе в громадському транспорті. Не знаю, навіщо наш невідомий це казав. Напевно, просто хотів похизуватися на весь автобус, що їде в гості до самого Султана — слава та моральний авторитет олімпійського чемпіона були величезні.