Гарольд Роббинс - Пірат

Коли Юсеф вийшов з таксі, він помітив запаркований перед готелем «Карлтон» білий з відкидним верхом «корніш» Джордани. Розраховуючись з водієм, він пошукав її очима, та помітив лише водія Гая, який гомонів з іншими водіями. Він повернувся і зайшов до холу готелю.

Був переддень офіційного відкриття кінофестивалю, і більшість об'яв уже висіли на стінах, а дрібніші об'яви кінопрокатників розмістилися на стендах. На хвилю він затримався біля них.

Велетенське полотнище, на всю ширину холу, було найпомітнішою з об'яв: «Олександр Залкінд представляє «Три мушкетери». Він став повільно читати перелік акторів: Майкл Йорк, Олівер Рід, Річард Чемберлен, Рокуел Уелч, Чарлтон Хестон, Фей Данавей. Це дійсно був парад зірок. Навіть на нього, фаната кіно з дитячих літ, перелік справив враження. Він наблизився до конторки консьєржа.

Елі, старший консьєрж, усміхнувся і вклонився.

— Приємно бачити вас знову, мсьє Зіяд.

— Приїжджати сюди завжди приємно, Елі,— всміхаючись, відповів Юсеф.

— Чим можу допомогти, мсьє Зіяд? — запитав чоловічок.

— Я приїхав, щоб зустрітися з містером Вінсентом,— сказав Юсеф.— Він уже тут?

— Він чекає на вас у малому барі,— сказав Елі.

— Дякую,— відказав Юсеф, повернувся, а потім, ніби згадавши, оглянувся і запитав: — Між іншим, ви не бачили пані Аль Фей?

Не вагаючись, Алі похитав головою.

— Ні, не бачив. Чи не хотіли ви що-небудь їй переказати?

— Ет, дрібниця,— сказав Юсеф.

Він повернувся і попрямував до малого бару, біля ліфтів.

Елі підняв з-під стойки слухавку телефону і пошепки назвав номер. Оператор у ліфті, що опускався, відповів. За мить він поклав слухавку і повернувся до Джордани.

— Пан Елі пропонує пані спуститися ліфтом до виходу, що на рю де Канада. Він послав служника, щоб той зустрів вас на антресольному поверсі.

Джордана позирнула на оператора. Його обличчя було непроникливе, ліфт уже зупинявся на антресольному. Вона кивнула.

— Дякую.

Вона вийшла і коридором пішла бічним крилом готелю. Вірний своєму слову Елі справді прислав служника, який чекав її в кабіні старомодного ліфта, що обслуговував це крило будівлі в особливих випадках.

Вона вийшла через бар «Карлтон», пройшла терасою, а потім по під'їзній до головного входу готелю. Її водій Гай помітив її і підбіг до дверцят «роллс-ройса». Перед тим як спуститися по сходинках, вона зазирнула в хол. Над головами людей, що стовпилися біля конторки консьєржа, вона зустрілася поглядом з Елі і кивнула йому на знак подяки. Не змінюючи виразу обличчя, він ледь схилив голову.

Гай притримував дверцята, поки вона сідала до машини. Вона не здогадувалася, від чого вберіг її Елі, та було достатньо того, що він це зробив. Елі був, мабуть, наймудрішим чоловіком на Рів'єрі. І, очевидь, найобачнішим.

В малому барі було людно, Майкл Вінсент зайняв столик між стойкою і входом. Коли Юсеф зайшов, він підвівся і подав йому руку.

Юсеф потиснув її.

— Даруйте, що спізнився. Рух на Круазет — просто жахливий.

— Жодних проблем,— відповів Майкл. Було дивно чути ніжний голос здоровила шість футів і чотири дюйми зростом. Жестом він показав на молодих жінок, що сиділи з ним за столиком.

— Як бачиш, я проводив час якнайприємніше.

Юсеф посміхнувся. Він знав їх. Вони були частиною групи, яку він привіз із Парижа.

— Сюзанна, Моніка,— промимрив він, сідаючи.

Дівчата майже відразу звелися. Вони зрозуміли натяк. Це була ділова зустріч. Вони мусили йти до своїх покоїв і готуватися до вечірнього прийому.

Кельнер хутенько підійшов з пляшкою «Дон Периньйону» і показав її Юсефові, чекаючи на його схвалення. Юсеф кивнув. Кельнер швидко відкоркував пляшку і запропонував йому келих на пробу. Юсеф знову кивнув, а кельнер перевів погляд на Майкла Вінсента.

— Я займуся віскі,— сказав кінорежисер.

Кельнер наповнив келих Юсефа і відійшов. Юсеф підняв келиха з вином.

— Смію надіятися, що покої вам сподобалися.

Чолов'яга відповів посмішкою.

— Найкращий номер у цьому готелі, і ви ще питаєте, чи мені подобається? Все, що я хотів би знати,— як ви це зробили. Коли два тижні тому я зателефонував сюди, то на час фестивалю по всьому місту не було жодного вільного покою. А ви телефонуєте за день до початку, і немов хто чарівною паличкою махнув — маєш покій.

Юсеф загадково посміхнувся.

— Скажемо так — ми тут дещо важимо.

— От за це давайте й вип'ємо,— сказав американець. Він допив віскі і жестом показав, щоб принесли ще.