Гарольд Роббинс - Пірат

— На коли б ви хотіли призначити зустріч з містером Ясфіром? — запитав він.

— Сьогодні. Запроси його на прийом.

Керрідж кивнув і повернувся до столу. Бейдр відкинувся на стільці, міркуючи. І отак завжди. Хоч як би старанно він планував свої вихідні, завжди втрутиться щось і поламає задуми. Та це справа важлива і потребує уваги. Абу Саад — фінансовий аґент «Аль-Іхвану», одного з наймогутніших угруповань руху федаїнів, і суми грошей, які проходили через його руки, сягали астрономічної цифри. Інвестиції поступали від шейхів та монархічних держав, таких, як Кувейт, Дубай та Саудівська Аравія, котрі хотіли зберегти свій імідж в очах мусульманського світу. І з типовою близькосхідною обережністю керівники «Аль-Іхвану» відкладали частину грошей для інвестицій та зберігання, на випадок, якщо рух опиниться в скруті. Вірогідно, що на боротьбу за визволення використовували не більше ніж 50 відсотків отримуваних сум.

Бейдр тихо зітхнув. Шляхи Аллаха — незвідані. Для арабського світу воля завжди була нездійсненною мрією. І мабуть, уже так судилося, що нездійсненною вона і залишиться. Звичайно ж, є такі, як він, на кого Він зглянувся, а іншим Він вибрав іншу долю — жити в нужді і виборювати свободу. Та ворота раю відчинені для всіх, хто вірує. Настане день, коли всі прийдуть до тих воріт. Можливо.

Він підвівся і підійшов до столу.

— Дістаньте із сейфа намисто,— сказав він Керріджеві. Поклав у кишеню оксамитовий футляр і пішов до люка літака. На порозі оглянувся.— Побачимося об одинадцятій на яхті.

Керрідж кивнув.

— Гаразд, сер.

Біля трапу на нього чекав Джабір.

— Автомобіль чекає, щоб відвезти вас на катер, хазяїне.

На полі біля літака стояв великий чорний лімузин — кадилак. Обіч автомобіля стояв Рауль, а також чоловік в уніформі французької митної служби. Чоловік доторкнувся рукою козирка кашкета, ніби віддаючи честь.

— Vous avez quelqeu chose pour declarer, monsieur? [3] Чи є у вас які-небудь речі на декларацію, мсьє? (франц.).

Бейдр похитав головою.

— Ні.

Митник усміхнувся.

— Merci, monsieur [4] Дякую, пане (франц). .

Бейдр сів у автомобіль. Джабір зачинив за ним дверцята і сів поруч з водієм. Запрацював двигун, машина розвернулася і покотила до західних воріт летовища.

Там стояв «Сан Марко», прив'язаний до старої рахітичної пристані. На нього чекали два матроси та помічник капітана. Коли він вийшов із автомобіля, помічник віддав честь.

— З щасливим поверненням, містере Аль Фей.

Бейдр усміхнувся.

— Дякую, Джоне.

Матрос подав руку, Бейдр взявся за неї і зійшов на катер. За ним ступив Джабір, потім матроси. Бейдр пройшов вперед і став за пульт стернування. Капітан простягнув йому жовтий плащ і картуз.

— Ось вам дещо непромокальне. Вітерець повіває, а ця кобилка так вибрикує, що бризки летять.

Бейдр мовчки підставив руки, і матрос допоміг йому надягти плащ. Джабір, так само як і матроси, взяв плащ і одягнувся. Бейдр повернувся до пульту стернування і натиснув на кнопку стартера. Двигун з гуркотом ожив, аж сколихнулася ніч.

— Віддай швартови,— кинув через плече Бейдр.

Матрос кивнув і рвонув мотузку. Канат стрибнув над кнехтом, мов звивиста змія, і матрос відштовхнув човен від причалу.

— Рушили, сер! — гукнув він, розпрямляючись і згортаючи канат кільцями біля ніг.

Бейдр увімкнув зчеплення, і катер повільно рушив. Бейдр помалу збільшував швидкість, направляючи катер у море. Він плинув легко, як птах. Бейдр сів на сидіння і пристебнувся ременем безпеки.

— Пристебніться,— наказав він.— Я хочу дати на повну.

За його спиною почулося шарудіння, а потім, перекрикуючи ревіння двигуна, долинув голос капітана.

— Все готово, сер.

Бейдр відкрив заслінку до кінця. Раптовим стрибком вперед катер, здавалось, вихопився із води, і струмінь бризок з-під корми вогненною дугою повис над їхніми головами. Вітер ударив йому в обличчя, забило дух, і він скривився, вишкіривши зуби. Глянув на спідометр: вони мчали з швидкістю сорок вузлів. Він насилу стримався, щоб не зареготати, легко повертаючи кермо і направляючи човна до Канн. В пучках його пальців була сила трьохсот двадцяти коней, вітер шматував його обличчя — в якомусь сенсі це було краще, аніж секс.

В покої Алі Ясфіра задзвонив телефон. Куций гладкий ліванець почвалав до телефону і підняв слухавку.

— Ясфір слухає.

У слухавці почувся тріскучий голос американця. Вислухавши його, він кивнув головою.

— Так, звичайно. З величезним задоволенням. Нетерпляче буду чекати зустрічі з його екселенцією,— він поклав слухавку і почвалав назад, до своїх гостей.