Гарольд Роббинс - Пірат

— Тоді я прошу тебе дати мені розлучення. Я не хочу жити подібним чином.

— Я відкидаю твоє прохання,— сказав він. — Ти будеш жити так, як я тобі повелю.

— Це не середньовіччя,— сказала вона. — Якби ми жили на Близькому Сході, ти міг би замкнути мене в гаремі. Завтра я полечу додому і подам на розлучення.

Його погляд блиснув крижаним холодом.

— Якщо ти це зробиш,— сказав він тихо,— то вже ніколи не побачиш дітей. Ти знаєш, що в мене є така влада.

Голос її затремтів від болю і урази.

— Ти не можеш зробити нічого подібного!

— Я можу і зроблю,— ствердив він рішуче.

Очі їй заслали сльози, говорити вона не могла. Якусь мить він дивився на неї і коли заговорив, у голосі його співчуття не було.

— Ніякого розлучення не буде. На карту поставлено так багато. Я не бажаю, щоб зведення мого сина на трон було зіпсоване скандалом. Тільки не після того, як я приніс таку жертву, щоб він міг отримати таку можливість.

Вона скептично подивилася на нього.

— Яку ти приніс жертву?

— Я зламав свою гордість і попросив дозволу одружитися на невірній, попри всі поради, які мені давали. А всі говорили, щоб я не робив цього кроку. Але я хотів для свого сина трон. Його пообіцяли.

— Але ж я прийняла віру, хіба ні? — вигукнула вона.

— Устами, та не серцем. Якби ти прийняла її воістину, ти б знала своє місце і не піддавала б мої дії сумніву.

Від розпачу вона закрила лице руками.

— О Господи! — простогнала вона.

— До якого Господа ти звертаєшся? — спитав він жорстким голосом. — Свого чи мого?

Вона опустила руки і глянула на нього.

— Немає Бога, опріч Аллаха.

— Доверши фразу.

Якусь мить вона мовчала, потім її погляд впав.

— А Магомет — Пророк його,— прошепотіла вона.

Він глибоко зітхнув і рушив до дверей.

— Пам'ятай це.

— Бейдре! — її оклик затримав його. — Що ти хочеш, щоб я робила?

Не кліпаючи, він суворо подивився на неї.

— Я дарую тобі волю робити все, що тобі заманеться, доки ми одружені, проте існують два застереження. Перше — це розсудливість. Ти не повинна допускати чогось такого, що б зганьбило наш дім. Для всього світу наше подружнє життя має залишитися таким, яким воно було завжди.

— А друге?

— Уникай євреїв, цього я не потерплю.

Мить вона мовчала, потім кивнула:

— Буде так, як ти бажаєш.

Він вийшов до суміжної кімнати, лишивши за собою двері прочиненими. За хвилину він повернувся, тримаючи пальцями жовту металеву коробочку. Він причинив за собою двері, підійшов до підніжжя ліжка і глянув на неї зверху вниз. Потім відкрив коробочку і поклав її на нічний столик біля ліжка. В жовтому переплетінні вона побачила ампули.

— Ти знаєш, я не люблю амілнітрату.

— Мені не обходить, що ти любиш, а що — ні,— грубо мовив він. — Ти поводишся і розмовляєш як повія. Тож з тобою і будуть поводитися як з такою.

Він розстебнув верхні ґудзики піжами і зняв її, потім смикнув за мотузку шальварів. Вони впали на підлогу, і він просто з них виступив.

— Скидай нічну сорочку,— наказав він.

Вона не поворухнулася.

Він рвучко нахилився, схопив за пелену сорочки і зірвав її з неї.

Її груди оголилися, і він цапонув за одну.

— Це те, чого ти хотіла? — спитав він.

Вона не відповідала.

Він стиснув ще міцніше. Від болю їй перехопило подих. На мить вона глянула йому в вічі, потім її затуманений погляд ковзнув по його руці. Він тримав швидко твердіючий фалос, напрямлений на неї.

— Це те, чого ти хотіла?

— Бейдре,— вигукнула вона.

Він рвучко встромив його їй до рота. Вона задихнулася і закашлялася. А в його голосі звучало глузування.

— То це не те, чого ти хочеш, безбожна повіє? — він відвів її лице від нього і заглянув їй у очі. — Може, це тобі більше сподобається.

Він швидко розпластав її на ліжку і прожогом глибоко загнав у неї три пальці. Це сталося так швидко і неочікувано, що з її уст зірвався стогін болю. Він став швидко рухати пальцями туди-сюди, а вільною рукою потягся до коробочки з ампулами.

Коли він зламав ампулу у неї під носом, вона відчула, як у її мізку стався вибух. Її серце так калатало, ніби прагнуло вирватися з грудей, і, незважаючи на це, вона відчула, як її тіло пронизали конвульсії оргазму.

Враз він вийняв пальці і перевернув її на ліжку долілиць.

— Спинайся на руки та на коліна, мов безбожна сучка, якою ти є! — наказав він.

Вона не могла поворухнутися.

Він ляснув її долонею по сідниці. Вона скрикнула. Знову і знову його рука ляскала по її тілу. Вона почала звиватися і стогнати. Це було якесь божевілля: «Я божеволію,— подумала вона. — Таке мені подобатися не може». — Та тепло, яке розливалося по її крижах, стало приносити їй задоволення.