Гарольд Роббинс - Пірат

Юсеф повернувся і глянув на Джордану. Її очі були повністю прикриті великими темними окулярами, та на її обличчі не було жодної тіні, яка б вказувала на те, що попередню ніч вона не спала. Вона проглядала часопис «Ер Франс», попиваючи із склянки біле вино.

Він стримав позіх. Почувався геть виснаженим. Він не спав від четвертої ранку, відколи Жак зателефонував йому з Сан-Тропеза і доповів, що вона зникла.

«Сан Марко» все ще стояв у порту. А в містечку не було ніде і сліду її. Юсеф поклав слухавку, розлютований.

Йому нічого не лишалося робити, як тільки чекати до ранку, щоб добратися до вілли та відвезти її до аеропорту. Знову заснути він уже не міг. Всі гроші, які він віддав Жаку, всі плани, які він снував, зведені нанівець. І навіть те, що він наказав механіку з гаража «Сітроен», щоб цього ранку той забрав у Жака авто, не принесло задоволення.

Коли десь о дев'ятій він прибув на віллу, Джордана снідала. Про вечір вона не сказала нічого, нічого вона не згадала і про те, як вона добралася додому. У одного з охоронників він допитався, що вона приїхала на віллу десь о п'ятій ранку з Канн на таксі.

У лімузині, по дорозі до аеропорту, він пояснив їй, як буде проходити політ. Чотири останні місця — їхні. Два — для неї. Він та її секретарка займуть місця безпосередньо за нею. Він зарезервував три перших місця в економічному класі, таким чином, якщо вона захоче відпочити, вона може лягти там. Особливе розпорядження було дане щодо її багажу. Його розмістять у кабіні, таким чином їй не доведеться чекати на нього в Лос-Анджелесі. Після прильоту на них буде чекати особливий митний агент США, тож вони зможуть швидко перебратися до вертольота, який доправить їх до ранчо «Дель Соль». Згідно з розкладом літак рейсом AF-003 приземляється в Лос-Анджелесі о 16.00 за місцевим часом; вечеря на ранчо «Дель Соль» призначена на двадцяту. Якщо все піде за розкладом, то в неї буде достатньо часу, щоб перевдягтися.

До нього знов підійшов стюард.

— Все готове для мадам.

— Дякую,— сказав Юсеф. Він попрямував до Джордани. — Все о'кей,— сказав він їй.

Вона кивнула і звелася на ноги. Потім відкрила свого гаманця, вийняла звідти флакончик і витрусила з нього на долоню дві таблетки. Вона хутко проковтнула їх, запивши вином.

— Це для певності, що засну.

— Ясна річ.

— Простеж, щоб мене розбудили хоча б години за півтори до приземлення.

— Я подбаю про це,— відповів він. — Доброго відпочинку.

Якусь хвилю вона дивилася на нього.

— Дякую.

Він провів її поглядом і, коли вона зникла за шторками, знову плюхнувся на своє сидіння. Діана заворушилася на сусідньому сидінні, та очей не розплющила. Він поглянув на годинника і визирнув у вікно. Залишалося ще одинадцять годин. Цього разу він позіхнув, не стримуючись, і склепив повіки, сподіваючись трохи відпочити.

«Ер Франс» працювала добре. Навкруг її фотелів напнули тимчасові завіси, такі, які використовувалися для запасного екіпажу під час дуже довгих безпосадочних польотів. На вікнах опустили штори, і коли вона роздяглася і натягла на себе ковдру, було темно.

Вона тихенько лежала, чекаючи, доки таблетки зроблять свою справу. Вона стала відчувати болючий протест її тіла; виснаження просочувалося у всі клітини. Вона ще відчувала, як мотоцикл трясеться по дорозі, коли вони гнали крізь ранній світанок до Канн. Вона попросила Жерара зсадити її в центрі міста, біля залізничної станції. Там завжди стояли таксі.

Вона запропонувала йому ще грошей, та він відмовився.

— Ти дала мені достатньо,— сказав він.

— Дякую,— сказала вона.

Він увімкнув передачу.

— Знайди мене, коли повернешся в Сан-Тро.

— Знайду і ще раз дякую.

Він забрав у неї захисний шолом, якого позичав їй, і пристебнув його до заднього сидіння.

— До побачення.

— До побачення.

Він дав газу і рвонув. Вона провела його поглядом до повороту до моря, потім підійшла до черги таксі і сіла в першу машину.

Коли на віллі вона зайшла до спальні, було кілька хвилин по п'ятій і зовсім видно. Попід стіною стояли акуратно спаковані її валізи, все ще не замкнені, на той випадок, коли їй в останню хвилину щось забажається туди покласти. На нічному столику, обперта об лампу, стояла цидулка від секретарки. Вона взяла її. Цидулка була стисла, в звичайному стилі Діани:

«Від'їзд з вілли — 9.00

Від'їзд з Ніцци до Парижа — 10.00

Відліт з Парижа до Л-А — 12.00

Час прильоту в Лос-Анджелес за розкладом — 16.00, час тихоокеанського узбережжя».