Гарольд Роббинс - Пірат

Він відчинив невеличку шафу над раковиною, витяг звідти рушник та мочалку і повісив їх на трубу. Він попробував пальцем воду і сказав:

— Все готове для тебе.

Вона мовчки зиркнула на нього.

— Ти сказала, що в твоєму розпорядженні година, чи не так? — спитав він.

Вона кивнула і звелася в ліжку.

— Я не впевнена, що зможу триматися на ногах.

Він усміхнувся.

— Почни рухатися, і все буде гаразд.

Вона поволі встала з ліжка. Він мав рацію. Після першого ж кроку в її кінцівки стала повертатися сила. Вона присіла навпочіпки над біде і взяла з його простягнутої руки мило та мочалку. Вона поспіхом помилася. Тепленька вода освіжала. Рушником вона витерла себе і, поки він мився, стала одягатися.

— Мені шкода, що ти не зробив цього,— мовила вона.

— Все гаразд. Я ж обіцяв тобі подорож до місяця і хотів, щоб ти там побувала.

— Чудова подорож,— сказала вона. — Я цього ніколи не забуду.

Він завагався.

— Може, ми ще коли-небудь зробимо її?

— Можливо,— сказала вона. Одягтись, вона потяглася до своєї пляжної сумки і дістала звідти гроші. Вона відібрала декілька грубих банкнотів і простягнула йому. — Гадаю, суперечити не будеш.

Він узяв гроші.

— Я можу скористатися з них. Та тобі цього робити не обов'язково.

— В кінечному разі я не так багато і дала,— сказала вона.

— Ти дала мені багато, пані,— відповів він. — Ти полишила всіх своїх друзів, щоб піти зі мною. Це вже дещо.

Щось в інтонації його голосу насторожило її.

— Ти мене знаєш?

— Ні,— похитав він головою.

— То чому ж ти мене запросив?

— Я бачив тебе на пляжі,— мовив він. — Після того як той чоловік послав Жака зустріти тебе.

— Ти знаєш Жака? — здивувалася вона.

— Так,— сказав він. — Минулу ніч я провів з ним.

Хвилю вона мовчала.

— То Жак...

Він кивнув.

— Йому краще було б народитися дівчиною.

— А ти?

— Мені подобається трахатися,— сказав він. — Мені все до лампочки, коли є дірка, в яку можна встромити.

— Ти знаєш чоловіка, який розмовляв з Жаком?

— До того я ніколи його не бачив. Він — темноволосий, розмовляє по-французькому з арабським акцентом. Я чув, як він сказав, що Жак цієї ночі має щось зробити, бо ти від'їжджаєш завтра до Каліфорнії і що Жакові не треба ні про що турбуватися, бо той чоловік уже потурбувався про те, щоб «Сан Марко» не зміг відвезти тебе назад до Канн.

Раптом у її голові все склалося докупи. Єдиний, хто знав, що вона завтра від'їжджає, був Юсеф. За наказом Бейдра він прибув з Парижа, щоб приготувати все для її від'їзду.

Від когось вона чула, що між Юсефом та княжною Марою колись був якийсь зв'язок. А Жака їй підставила Мара. Єдине, чого вона не розуміла, це який можливий зиск може з цього мати Юсеф. Опріч — опріч того, що він хотів цим вбити клин між нею та Бейдром.

Її охопило незвичне для неї почуття страху. Юсеф завжди недолюблював її, та чи могло це стати достатньою причиною для такої інтриги? Вона губилася в здогадах. Все, що вона знала напевно, це те, що цієї ночі їй конче треба добратися до вілли.

Та в цьому й була заковика. В Сан-Тропезі таксі після півночі не ходили. А свого водія Гая вона відпустила на ніч, тож викликати його вона не могла.

Вона глянула на Жерара.

— В тебе є машина?

— Ні.

— От лиха година! — на її обличчі з'явився стурбований вираз.

— У мене є моцик,— сказав він. — Якщо ти згодна їхати на задньому сидінні, я тебе відвезу.

— Ти — чудо,— раптом усміхнувшись, мовила вона і в нестримнім пориві полегкості міцно обняла його і поцілувала в щоку. — Це буде так здорово.

Він опустив її руки, несподівано збентежений.

— Не будь такою самовпевненою, пані. Побачимо, чи ти будеш так думати, після того як я тебе довезу туди.

Минуло вже майже дві години, як вони вилетіли з Парижа. Обслуга на літаку була заклопотана приготуванням сніданку. Джордана озирнулася на Юсефа.

— Я б хотіла трохи поспати.

Юсеф відстебнув ремені безпеки і звівся на ноги.

— Я звелю негайно приготувати вам місце,— він поглянув на Діану, секретарку Джордани. Вона куняла під вікном, на сусідньому сидінні. Перед нею на таці стояв недопитий напій.

Він пройшов до головного стюарда, що стояв біля камбузу.

— Мадам Аль Фей хоче відпочити.

— Але ж ми ось-ось будемо подавати dejeuner [31] Сніданок (франц.). ,— запротестував стюард.

— Вона не голодна.

— Слухаюсь, мсьє,— поспіхом мовив стюард, відійшов від камбузу і пройшов через зашторену перегородку, яка відокремлювала перший клас від економічного.