Шарі Лапена - Подружжя по сусідству

Анна була втомлена і зла, засмучена тим, що відбувається між Марко й Синтією на вечірці. Вона плакала. Вона не пам’ятає, щоб упустила Кору чи потрусила. Але вона також не пам’ятає, як перевдягла її. Чому вона не пам’ятає? Якщо вона не пам’ятає, як перевдягала її, то що іще вона забула? Що вона зробила після того, як ляснула її?

Коли поліція знайшла рожевий комбінезончик, вона сказала на це те, що вважала правдою: що вона її перевдягла. Вона часто перевдягала Кору після останнього годування, коли змінювала їй підгузок. Вона припустила, що й того разу вчинила так само. Вона знає, що мала б так зробити. Але не пам’ятає, як робила це.

Анна відчуває, як усередині в неї все холоне. Тепер вона думає, чи справді не зробила чогось дитині протягом останнього годування об одинадцятій. Вона ляснула її, а далі не пам’ятає. Чи зробила вона щось гірше? Зробила чи ні? Вона вбила її? Невже Марко знайшов її мертвою о пів на першу, припустив найгірше й вирішив прикрити її? Він зателефонував комусь, щоб йому допомогли позбутися тіла? Це тому він хотів лишитися на вечірці подовше — щоб та людина встигла її забрати? Анна відчайдушно намагається пригадати, чи дихала дитина опівночі. Вона не пам’ятає. Вона не впевнена. Її мучать нудота й докори сумління.

Чи наважиться вона запитати Марко? Чи хоче вона знати?

Почувши голос свого тестя, Марко сповзає на підлогу. Він не вірить своїм вухам і настільки спантеличений, що йому відібрало мову.

— Марко? — питає Річард.

— Так. — Його голос звучить наче з потойбіччя, навіть він сам це чує.

— Я знаю, що ти зробив.

— Що я зробив? — монотонно повторює Марко. Він досі намагається скласти все докупи. Чому в батька Анни мобільний Дерека Гоніґа? Поліція знайшла його на місці вбивства й віддала йому? Це якась пастка?

— Викрав власну дитину заради викупу. Обікрав батьків своєї дружини. Наче ми вже й так не дали тобі достатньо грошей.

— Про що ви говорите? — у відчаї питає Марко, намагаючись виграти час, збагнути цю химерну ситуацію. Він опирається панічному бажанню повісити слухавку. Він має все заперечувати, заперечувати, заперечувати. Немає жодних доказів. Але раптом він згадує про відео Синтії. А тепер ще й цей телефонний дзвінок. Які наслідки може спричинити ця розмова? Якщо поліція знайшла телефон Дерека, якщо вони цієї миті чують, що Марко взяв слухавку, то в них уже є всі необхідні підтвердження того, що Марко діяв спільно з Дереком.

Але, можливо, поліція нічого не знає про телефон. Наслідки цього можуть бути страшними. Від усвідомлення цього Марко кидає в холод.

— О, годі, Марко, — каже Річард. — Хоч раз у житті будь чоловіком.

— Звідки у вас цей телефон? — питає Марко. Якщо це не поліція знайшла його й віддала Річарду, щоб спіймати Марко в пастку, тоді Річард отримав його від Дерека. Це він убив Дерека? — Кора в тебе, сучий ти син? — у відчаї сичить Марко.

— Ні. Поки що. Але я заберу її.

Його тесть уїдливо додає:

— Без твоєї допомоги.

— Що? Вона жива? — з недовірою випалює Марко.

— Думаю, так.

Марко видихає. Кора жива! Решта не має значення. Має значення тільки те, що їхня дитина знову буде з ними.

— Звідки ви знаєте? Ви впевнені? — шепоче він.

— Настільки, наскільки можна бути впевненим, не тримаючи її в руках.

— Звідки ви знаєте? — знову перепитує Марко у відчаї.

— Викрадачі зв’язалися з нами. З газет вони дізналися, що це ми заплатили викуп. Вони хочуть більше грошей. Ми заплатимо стільки, скільки вони попросять. Ми любимо Кору, ти ж знаєш.

— Ви не сказали Анні, — каже Марко, досі намагаючись збагнути останній поворот подій.

— Ні, ясна річ. Ми знаємо, як їй важко, але так, мабуть, буде краще для неї, поки ми не будемо знати напевне, що відбуватиметься далі.

— Розумію, — каже Марко.

— Факт у тому, Марко, що ми змушені захищати наших дівчат від тебе, — каже Річард крижаним голосом. — Ми мусимо захистити Кору. І ми маємо захистити Анну. Ти небезпечний, Марко, зі своїми планами та схемами.

— Я не небезпечний, ти, мерзотнику, — роздратовано каже Марко. — Звідки в тебе цей телефон?

Річард холодно відповідає:

— Викрадачі надіслали його нам так само, як надіслали вам комбінезон. Із запискою — про тебе. Можливо, вони хотіли таким чином завадити нам звернутися до копів. Але знаєш що? Я радий, що вони так зробили. Тому що тепер ми знаємо, що ти наробив. І зможемо це довести, якщо захочемо. Але всьому свій час. Спершу треба повернути Кору. — Він притишує голос до прихованої погрози. — Тепер я за це відповідаю, Марко. Тож дивися, не спаскудь усього знов. Не кажи поліції. І не кажи Анні — раптом щось піде не так, її надії знову не справдяться.