Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Я майже нічого не знав про трьох дочок Густи і Макса — Дейзі, найстаршу, Едіт — наймолодшу, і середульшу, яку теж звали Герта — крім того, що їм вдалося виїхати з Відня у вересні 1938 року. Ці троє дісталися Палестини і в 1950-х моя мати підтримувала зв’язок з двома із них.

Коли ми з матір’ю готувалися до першої поїздки до Львова, вона згадувала про цих трьох сестер, племінниць Леона, «яких давно немає». Двоє з них, Едіт і Герта, мали дітей; мабуть, варто було б дізнатися, де вони. У мене був далекий спогад з дитинства про це покоління, але нічого більше.

Тепер я хотів спробувати знайти їх, почути їхні історії. За іменами і старими адресами я врешті-решт знайшов телефонний номер, який привів мене до Дорона, сина Герти, середньої дитини Густи і Макса. Дорон мешкав у Тель-Авіві, і те, що він повідомив, стало для мене несподіваним сюрпризом: його мати, Леонова племінниця Герта, була жива і здорова, жила поблизу у будинку для літніх людей на березі Середземного моря. Вона була життєрадісною, жвавою дев’яностодворічною жінкою, яка щодня грала у бридж і щотижня заповнювала принаймні два кросворди німецькою.

«Були деякі труднощі», — додав Дорон. Вона вперто відмовлялася говорити з ним про події перед війною, не бажаючи розповідати про життя у Відні до грудня 1938 року, коли вона звідти поїхала. У нього було небагато інформації і він майже нічого не знав про цей період. Він називав це «таємницею». Мені було відомо, що Герта була єдиною живою людиною, яка була у Відні з Мальке та Леоном, і яка могла щось пригадати про ті часи. Вона не хотіла розповідати, але, можливо, її спогади можна було розворушити. Може, вона пам’ятала одруження Леона і Рити навесні 1937 року, чи народження моєї мами через рік по тому, чи свій від’їзд із Відня. Ймовірно, вона могла пролити світло на життя Леона у Відні.

Герта погодилася зі мною зустрітися. Чи захоче вона розповідати про ті часи — це вже було іншим питанням.

Через два тижні я стояв біля вхідних дверей Герти Грубер у Тель-Авіві у товаристві її сина Дорона. Двері відчинилися, і на порозі з’явилася тендітна пані з чудовою зачіскою і помальованим на руде волоссям. Вона причепурилася, була вбрана у білосніжну блузку, на вустах — червона помада, очі підведені коричневим олівцем.

Я провів у товаристві Герти два дні, серед родинних фотографій, документів і світлин з Відня 1930-х років. Я привіз їх з собою з Лондона, сподіваючись розворушити її спогади. У неї були і свої документи, а також невеличкий альбом, в якому було багато сімейних фотографій, яких я ще не бачив.

Першу було зроблено у 1926 році, коли Герті було шість років, на світлині дівчинка стояла біля алкогольної крамниці Макса. Був перший її день у школі. Літо 1935 року, відпочинок на Балатоні. Зима 1936 року, шкільні канікули на лижному курорті Бад-Аусзее. Симпатичний кавалер, сфотографований у 1936 році. Наступне літо — з друзями у полі Південного Тиролю, збирають квіти. Відпочинок у Деблінгу і Далмації, на югославському узбережжі Адріатичного моря, 1937 рік. Вид Відня, сфотографований у міському парку, поблизу ставка з човнами, початок 1938 року, перед аншлюсом. Життєві моменти задоволеного, щасливого підлітка.

Потім прийшли німці і владу захопили нацисти; нормальне життя було порушено. На наступних сторінках була сімейна фотографія: Герта зі своїми батьками і двома сестрами незадовго перед тим, як вона покине Відень. На світлині була Мальке, яка невдовзі залишиться сама. Далі сторінка, на якій Герта підписала дату — 29 вересня 1938 року — день відбуття з Відня. Вона вирушила зі своєю молодшою сестрою Едіт спершу потягом з Відня до Бріндізі у південній Італії. Звідти вони сіли на корабель до Палестини.

Між сторінками була вкладена непідписана фотографія її кузини, теж Герти, єдиної дочки Леонової сестри Лаури. Дівчинка, якої я досі не бачив, в окулярах, чимось схвильована, стоїть на вулиці, біля ляльки з довгими кісками. Обидві — у капелюшках. Це була Герта, яка залишилася на вокзалі тоді, коли рішення прийняли в останню хвилину: дівчинка, що не змогла розлучитися зі своєю мамою, яка вирішила, що Герта не поїде з міс Тілні. Два роки по тому вона і її мама були вже мертві у гетто Лодзі.

Герта Розенблюм (кузина Герти Грубер), 1938 р.

Там також були фотографії з Леоном. Портрет у день весілля, без нареченої, зроблений відомою фотостудією Симоніс. Чотири фотографії моєї матері, зроблені у Відні під час першого року її життя, там вона на руках у Мальке. Це була зворушлива світлина, якої я раніше не бачив. Мальке виглядала змученою, втома відбилася на її обличчі.