Рейчел Ліппінкотт - За п’ять кроків до кохання

Здесь есть возможность читать онлайн «Рейчел Ліппінкотт - За п’ять кроків до кохання» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

За п’ять кроків до кохання: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «За п’ять кроків до кохання»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

П’ять кроків і в жодному разі не ближче. Інакше це може вбити Стеллу. Чому? Рідкісна хвороба, яка з дитинства не давала жити нормальним життям. Не наближайся, не варто. Незабаром на неї чекає операція, і нарешті все буде добре. Та все одно тримай дистанцію. Коли тобі хочеться обійняти її чи торкнутися волосся — не наближайся до неї, Вілле. Ти саме той, кого вона мусить уникати попри все. Навіть один твій подих може зруйнувати все її життя. Якщо ти хочеш, щоб вона жила, — тримайся на відстані. Але я знаю, ти не можеш. Чому саме ти закохався в неї? Чому вона покохала саме тебе? Разом — не можна. Окремо — неможливо…

За п’ять кроків до кохання — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «За п’ять кроків до кохання», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Я схлипую і змовкаю, бо навіть попри гнів відчуваю, що це не так. Безглуздя.

— Він у порядку? Щось сталося?

По хитає головою.

— Ні, нічого не сталося, — він робить паузу й дивиться мені за спину, де дзюркотить фонтан. — Гаразд, уточню, — він дивиться мені в очі. — Сталася Барб.

Він переповідає мені те, що випадково чув у коридорі: як Барб напосілася на Вілла через нас, як близькість може вбити нас обох.

Я навіть не даю йому договорити. Скільки ще мені жити в страху, як би чого не сталося? Усе моє життя обертається навколо нав’язливого режиму й відсотків, а оскільки я щойно з операційної, ризик, схоже, ніколи не знизиться. Кожну хвилину життя я питаю себе: «А що, як?..», і з Віллом не буде інакше.

Але дещо я вже можу сказати точно. Інакше буде без нього.

Я кидаюся повз По, вибігаючи за важкі двері, нагору сходами й через міст до ліфтів.

— Стелло, зачекай! — гукає він слідом, але я маю бачити Вілла. Нехай він мені скаже, що хоче саме цього.

Знов і знов я стукаю по кнопці ліфта, але це триває надто довго. Дивлюся в обидва боки й бачу, як слідом за мною зі збентеженим виглядом йде По. Продовжую рухатися до сходів, кашляю й затискаю свій бік. Від післяопераційного болю голова йде обертом. Штовхаю перед собою двері й біжу сходами вниз.

Повернувшись на наш поверх, ривком відчиняю подвійні двері й барабаню в палату 315. Кидаю погляд на пост медсестер і з полегшенням бачу, що там порожньо.

— Вілле, — видихаю я. Мої груди важко підіймаються. — Я не піду, доки ти не поговориш зі мною.

Тиша. Але я знаю, що він там.

Кроки По лунають у коридорі, зупиняючись за шість кроків позаду мене.

— Стелло, — видихає він, хитаючи головою, і його груди так само важко здіймаються після бігу за мною.

Я не звертаю на нього уваги й стукаю знову, цього разу гучніше.

— Вілле!

— Іди звідси, Стелло, — каже його голос крізь двері. Пауза. Потім: — Будь ласка.

«Будь ласка». Є щось у тому, як він це каже. Щось тужливе, глибоке й сильне.

Я втомилася жити, не живучи насправді. Втомилася на щось чекати. Ми багато чого не можемо собі дозволити. Але можемо мати хоч це.

Я знаю.

— Вілле, просто відчини, і ми поговоримо.

Минає ціла хвилина, та потім двері відчиняються, рівно настільки, щоб я бачила його тінь на кахельній підлозі. Коли він не виходить, я починаю відступати до дальньої стіни, як завжди роблю.

— Я відійду, гаразд? Аж до стіни. Я буду досить далеко.

Сльози знов навертаються на очі, і я глитаю, стримуючи їх.

— Не можу, Стелло, — тихо каже він, і я бачу крізь шпарину, як його рука стискає одвірок.

— Чому? Ну ж бо, Вілле…

Він перериває мене твердим голосом:

— Ти ж знаєш, що я хочу. Але не можу.

Його голос застрягає в горлі, і я розумію.

Розумію в цю мить, що «маленьку пригоду» між нами не скінчено. Вона лише починається.

Я підступаю до дверей, бажаючи бачити його сильніше, ніж навіть дихати.

— Вілле…

Двері зачиняються в мене перед носом, і засув стає на місце. Я дивлюся на них, приголомшена, відчуваючи, як мені начисто забило дух.

— Може, так воно й краще, — каже голос із-за спини.

Я озираюся й бачу По, який досі стоїть там. Його очі сумні, але голос рішучий.

— Ні, — я хитаю головою. — Ні. Я можу з цим розібратися. Я… мушу розібратися з цим, По. Я просто…

Мені бракне голосу, і я опускаю очі. Має бути якийсь вихід.

— Ми не звичайні люди, Стел, — тихо каже По. — Нам не можна йти на такий ризик.

Я скидаю голову, гнівно дивлячись на нього. З усіх людей саме він проти нас.

— Ой, припини! Тільки не ти.

— Просто змирися з тим, що насправді відбувається, — парирує він з тим самим розпачем, що і в мене.

Ми дивимось одне на одного, і він хитає головою.

— Вілл — бунтівник. Він із тих, хто ризикує, от як Еббі.

Усередині в мене все холоне.

— Хочеш повчати, що мені робити зі своїм життям? — огризаюся я. — А твоє власне? Ти і Тім. Ти і Рік. Маркус. Майкл .

Його щелепи стискаються.

— Не починай, Стелло!

— О, я можу й продовжити ! — гримаю я. — Усі вони знали, що ти хворий, і все одно тебе кохали. Але ти тікав, По. Не вони. Ти . Щоразу.

Хитаючи головою, понижую голос і питаю з викликом:

— Чого ти боїшся, По?

— Ти сама не знаєш, що кажеш! — кричить він мені у відповідь. Його голос повний гніву, і я розумію, що зачепила за живе.

Підступаю на кілька кроків ближче, дивлячись йому просто в очі.

— Ти знищив усі до одного шанси на кохання, що тобі траплялися. Тож, будь ласка, тримай свої поради при собі.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «За п’ять кроків до кохання»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «За п’ять кроків до кохання» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «За п’ять кроків до кохання»

Обсуждение, отзывы о книге «За п’ять кроків до кохання» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x