Чак Паланик - Виправний день

Замінна економіка була наче куля, що наповнюється водою з крана. Що більше у неї вливається грошей, то більше вона роздувається і важче звисає, доки не наповнюється настільки, що ніхто не може сказати, як вона ще виросте і якої форми зрештою набуде.

Якби хтось запитав міс Жозефіну Пібоді, вона б сказала, що загиблі політики були позерами, саморозрекламованими липовими факірами, яких давно чекали безцеремонні страти. Прапор у руки — й хай Бог береже. Спочивайте з миром. Ні, природний порядок, якщо слідувати класичним моделям краси й управління, стверджує, що лише власники майна повинні визначати, що краще для людей, бо лише вони належним чином зацікавлені особисто. Плантатори, а саме, в розумінні аграрної традиції Джефферсона, без зіпсованого впливу євреїв і, меншою мірою, католицьких зацікавлень.

Це якби її хтось запитав, але ніхто не запитував. Ні, то Арабелла одного ранку піднялася з кухні й порадила міс Жозефіні ввімкнути той ідіотський ящик, оскільки там якийсь чоловік говорить на всіх каналах. Огидна це звичка — дивитися телевізор до вечері, але Арабелла наполягала, стоячи біля крісла міс Жозефіни, поки той чоловік проголошував:

Будинок — це не батьківщина. Такий факт змушує ділити колишні сполучені штати, щоб створити окремі, чітко автономні держави, де люди зможуть жити своїм життям. Неправильно, коли одна культура нав’язується іншій діями чи очікуваннями. Тому кожен повинен існувати вільним від вимог, які висувають до нього інші.

Міс Жозефіна націлилася пультом, наче скіпетром, щоб прогнати цього чоловіка, проте його зображення залишалося і проповідь продовжувалася:

Кожна група повинна проживати на території, де вона сама визначає норму. Інакше виникає самознищення, самоненависть чи агресивне до інших самозвеличення. Алкоголізм, наркотики і токсична сексуальна поведінка виникають тоді, коли культури змушені ділити публічний простір. Жодна культура не повинна дотримуватись очікувань і бути підвладною нищівному погляду іншої.

На Арабеллі був її фартух, вона викручувала в руках рушник для тарілок. Вона запитала:

— Що це значить?

— Це нічого не означає, — запевнила її міс Жозефіна і відправила назад чистити горох.

Арабеллу це наче не переконало, вона виходила з кімнати повільно, як меляса, задкуючи, щоб не відриватися від екрана. Чоловік на ньому продовжував просторікувати:

У більшості спортивних змагань є поділ за статтю, так само й культури повинні бути відділеними одна від одної, щоб жодна не могла домінувати над іншою.

Невеселим результатом цього став чоловік Арабелли Льюїс, який відчув своїм обов’язком заявитися у дверях вітальні, не підходячи ближче, ніж до порога, і спробувати переконати міс Жозефіну, що Джорджія — більше не штат Сполучених Штатів, а тепер, разом із Флоридою, Луїзіаною, Міссісіпі й Алабамою, утворює якесь королівство Мартіна Лютера Кінга, призначене для проживання лише темношкірих, й на цих словах міс Жозефіна підкотилася до дверей і зачинила їх йому перед носом.

Незважаючи на докази, що надавали очі й вуха, плантація Пібоді залишається її власністю та її домом. І до того, як нею заволодів її клан, земля належала племенам мускозьких криків та ямакроу [145] Muscogee Creek, Yamacraw — племена корінних американців, що населяли території штатів Теннессі, Алабама, Джорджія. . І жодне блазнювання з перекроюванням штатів цього не змінить.

Тут вона має авторитет. Якщо вона дозволить, щоб її видерли з корінням і повезли на північ чи на захід, то перетвориться на звичайну бабушенцію-садівницю, стару дівку з тридцятьма шістьма повними столовими наборами «Краун Дербі».

Деякі дерева надто старі й розлогі, щоб їх пересаджували. І, якщо Арабелла й інші ще не забули, міс Жозефіна — це душа плантації. Лише вона одна знає всі особливості насоса для криниці чи те, як дренувати цистерну зі стічною водою. Лише вона розуміється на сівозміні сорго з тютюном. Ба більше, без її знань мазутний пальник і вентилятор котла спалять будинок ущент за якийсь рік. Хай подивляться Арабелла, її чоловік Льюїс, їхні сини Честер і Льюїс-молодший і їхня дочка, маленька Лурей, хай лише подивляться. Хай лише спробують, як це — вести тут господарство без її розпоряджень.

Таке знання — невід’ємна частина її царини, і лише її. Отже, вони домовилися, що найкращим варіантом буде, якщо вона житиме на горищі головного будинку, в кількох вузьких запилених кімнатах, де місця заледве вистачило на сімейні реліквії, які, за її наполяганнями, також переселилися у цю схованку. Супниці й мечі, олійні картини татуся і його родичів. Але горище згодиться лише на деякий час, доки це політичне божевілля не добіжить кінця. Тієї ж миті вона поновить свої права господині й повну владу.