Чак Паланик - Виправний день

Та як себе захистити? Як вона може довести, що достатньо необхідна, щоб народ продовжив її годувати і доглядати?

Наступного дня Арабелла принесла їй тацю зі сніданком і зняла накривку з яєць. Наливаючи каву, вона сказала:

— Вам варто радіти, що це місце заселяють не геї та лесбійки.

Як пояснила Арабелла, штат Каліфорнія відклали, щоб залишити територію для содомітів. Арабелла зітхнула і зморщилася від самої думки.

Таких огидних деталей міс Жозефіна воліла не знати. Але Арабелла продовжила:

— Люди мусять жити серед своїх… у тому суть, — вона дивилася на неї, ніби очікувала якоїсь реакції. Її кутик рота смикався. — Міс Жозефіно, вам варто подякувати за це і жити далі.

Приховуючи злобу, міс Жозефіна осяяла жінку усмішкою.

— Це все, Арабелло.

Згодом, залишившись на самоті, як і минулого дня, вона порізала яйця, смажену шинку і грінку на дрібні шматочки. Потім віднесла тарілку в невеличку вбиральню на горищі й спустила страву в клозет.

До сутінків вона зголодніла, наче вовк. Її інвалідне крісло завжди було радше предметом комфорту, ніж необхідністю, і після опівночі вона пробралася на кухню й набрала в пакет для покупок стільки бляшанок тунця — цієї гидоти, — консервованого молока і солоних крекерів, скільки змогла донести назад нагору.

Якщо Арабелла й помітила відсутність продуктів, вона про це нічого не сказала. Щоранку вона приносила тацю, а в полудень — вечерю. Кожен шматочок яких міс Жозефіна спускала в клозет.

Історичні книжки переповнені схожими історіями про добропорядних людей, які переховувалися, доки не вщухала буря тиранії. Про людей у пастці злих ідеологій. А що, ізраїльська нація фактично заснована на щоденнику однієї такої, милої страченої дівчинки, яка ховалася саме на такому горищі!

Ні, Боже збав, міс Жозефіну звідси не виселять. Вона все ж представниця нації Томаса Джефферсона і свого татуся, царство йому небесне, і вона мусить підтримувати їхні християнські ідеали. А що, якби ви запитали її татуся, він би сказав, що до 1890-х і напливу іммігрантів з балтійських країн усе було гаразд і лише потім ситуація дестабілізувалася. У 1890-му в країні було менше півмільйона євреїв. До 1920-го їх стало вже два мільйони.

Ночами, коли дощило, вона кралася в сад, щоб посипати землю кам’яною сіллю. Або сиділа в темряві і їла свого краденого тунця. Читала синьо-чорну книжку. Останньою книжкою, яку вона коли-небудь читала, була «Убити пересмішника», і це було достатньою помилкою, спасибі. Хто такий цей містер Талбот, щоб їй перечити? Жодне політичне шаманство чи безглуздя щодо громадянських прав не переконає її.

Удень Льюїс піднімався сходами, щоб поскаржитися. Його тривожило те, як смердить у підвалі, повному мух, і те, як його підводить очисний насос. Садок поникнув і вмер майже за одну ніч, тож тепер доведеться купити все нове у «Піґлі-Віґлі». Він показав їй щось схоже на гральні карти. Пластикові червоно-жовті картки.

— Це нові гроші, — сказав він, — але вони недовговічні. — Льюїс розповів, що люди мусять працювати увесь час, бо гроші неможливо зберігати. — Усі гроші, що ми заробляємо, мусимо витрачати, доки вони не зникають.

Якщо на горизонті було чисто, міс Жозефіна спускалася сходами разом з ним і йшла до сараю. Там вона просила принести той чи той інструмент, щоб ненадовго позбутися Льюїса, поки сама замінювала якусь штучку, яку минулої ночі вкрала з молотарки чи трактора. Він був ошелешений від того, як вона заново оживлює всю машинерію.

Однієї ночі вона сиділа й читала книгу Талбота. Змивши перед тим вечерю зі свинини і дикого рису. Поїдаючи крекери й запиваючи їх водопровідною водою, вона натрапила на слова:

За будь-яку інформацію стосовно особи, що живе поза межами відповідної території, буде сплачена винагорода.

Не дочитуючи далі й слова, вона прокралася вниз і поламала кухонну плиту. Зламала ворота курника.

Ранок приніс Арабеллу зі сніданком і новинами про те, що яєць немає, бо єноти подушили всіх дочиста курей. Бекону чи вівсянки також не було, бо плита перестала працювати. Натомість вона принесла грінку з арахісовим маслом. Її міс Жозефіна також спустила в клозет.

Наступної ночі вона вивела з ладу тостер.

Зняла металеву задню панель пральної машинки і вкрала якусь деталь.

Пошкодила телевізор і кухонне радіо, зіпсувала посудомийну машину.

Її постійно турбував, постійно їв страх, що Арабелла з Льюїсом можуть зрадити її заради грошової винагороди. Вона повинна бути для них ціннішою, ніж будь-яка винагорода, цінніша живою, ніж отруєною.