Чак Паланик - Виправний день

Чоловік над ним, Ґеррет Довсон, передав Чарлі картонну коробку із сотнею тисяч талботів і сказав витратити скільки зможе й передати залишок наступному чоловікові з такими ж інструкціями. Чарлі купив краватку і збирався залишити собі решту грошей, але наступного дня Ґеррет прийшов зі ще однією коробкою, і з третьою на третій день. Усе одно талботи безкінечно блякли, тож здоровий глузд змушував Чарлі почати передавати їх далі чоловікові, який витрачав скільки міг і передавав залишок наступному. Таким чином гроші текли вниз по кожному роду, від чого ті чоловіки ставали багатшими, ніж коли-небудь могли собі мріяти, від чого також багатіли люди, яких вони знали, і люди, які знали тих людей також, і ті, хто знав тих багатих людей, ставали заможними. У такий спосіб нова економіка стала на плаву і стабілізувалася.

Нові гроші водоспадом лилися вниз. Дощем ллялися від чоловіка до чоловіка.

Оскільки гроші більше не можна було нагромаджувати, багато хто намагався обмінювати їх на золото чи діаманти, але ті, в кого були золото й діаманти, відмовлялися їх продавати, таким чином золото й діаманти випали з циркуляції й утратили цінність. Вони стали наче шедеври живопису, речі, якими обмінюються багаті, як показники статусу, але які нічого не значать для більшості людей. Оскільки найбагатші люди минулих часів позбулися статків, бо втратили можливість використовувати гроші, щоб на них робити більші гроші, й не знали, як можна виживати по-іншому, їхня власність пішла на ринок.

А, і жінки. Від них Чарлі забивало дух, від жінок, які мігрували до нього табунами — молоді, старші зі своїми доньками, жінки, що розуміли цінність своєї краси і жвавості на цьому ринку. Чарлі, дрищавий Чарлі, смішний Чарлі, який ледве закінчив середню школу і міг лише працювати за свердлильним станком, — жінки завжди відшивали його, якщо взагалі помічали, що він існує. Тепер вони боролися між собою за те, щоб він бодай оком на них кинув.

Щопонеділка і щовівторка Чарлі сидів у кріслі в голові столу, всипаного фотографіями. Стіл цей належав середньовічному королю, а крісло — графові епохи Відродження, чи ще комусь там, імена обох Чарлі не запам’ятав. Це й не мало значення. Тепер і стіл, і крісло, і лицарські обладунки зі списами, що виструнчилися вздовж коридорів, і прапори, що тріпотіли над башточками, — усе це належало Чарлі. Палахкотів вогонь, який постійно підживлювали полінами, що їх зносили слуги. Одні чоловіки обвівали його павичевим пір’ям, інші підносили тушковані павичеві язички і почищений виноград, хоча Чарлі не міг їсти ні перше, ні друге. І навіть ураховуючи витрати на утримання такого двору, Чарлі не міг витрачати нові гроші так швидко, як цього вимагав рід. Більшість їх переходила наступному чоловікові, а потім наступному.

Щопонеділка і щовівторка агент у нього на службі приводив жінок, яких старанно відбирали з юрби тих, хто подавав детальні заяви. Жінки з обличчями кінозірок і тілами порнозірок сиділи в зовнішніх кімнатах і оцінювали одна одну, а агент проводив кожну, жінка за жінкою, до прийомної зали, де Чарлі сяк-так вершив суд.

Більшість Чарлі відпускав, обдарувавши лише поглядом і ввічливим «дякую». Декого просив підійти ближче. Дехто з жінок приносив бізнес-пропозиції. Хтось хотів посаду в новому уряді. Що б там не було, Чарлі оцінював їх із єдиним наміром.

За якийсь час старий порядок відійшов. Нові роди стали коронованими лицарями, герцогами і лордами, яких обдарувала одна успішна битва, їхні сім’ї отримали вигоду, а ті, хто навчився служити цим новим королівським родинам у старовинних маєтках, які нещодавно стали їхньою власністю, ті, хто служив їм найкраще, працею, їжею, розвагами, вони стали наступними найбагатшими людьми. І, нарешті, особи, які не мали жодних умінь, окрім майстерного маніпулювання старою валютою, обмеження її потоку і відслюнявлення її на платню, цьому класові людей, з їхньою застарілою сферою знань, їм залишалося блудити вулицями й шукати пробіли, які вони носили в брудних паперових мішечках, як колись до пунктів підрахунку вуха.

Незважаючи на те, яким шляхом шкурки прибували до бухгалтерій, там їх чистили, ставили під трафарет і знову освічували ультрафіолетом. Відновлені ще на три місяці талботи поверталися в циркуляцію, починаючи з верхівок родових ланцюгів.

Люди приймали нову валюту зі всіма її хибами, бо не мали іншого варіанту. Як говорилося у синьо-чорній книжці:

Спочатку стань жалюгідним, тоді — необхідним.