Ольга Токарчук - Бігуни

Ропографія — малярський термін, яким означують уважність митця у зображенні дрібних деталей.

Рипарографія — це малярство, яке зображує бридке й мертвоту.

Леонардо да Вінчі винайшов ножиці.

У ванній, коли я розпаковувала пачку з тими прецікавими повчаннями, на мене зійшло осяяння: це ще одна частина того проекту великої енциклопедії, яка має містити все. Тому я повернулась у те саме місце й відшукала на полицях чудну фірму, яка вирішила поєднувати необхідне з корисним. Який сенс задруковувати папір квіточками чи полуничками — адже він був створений як носій ідей. Папір для пакування — це марнотратство, його треба заборонити. Якщо вже й запаковувати, то лише в романи й поеми, до того ж так, щоб те, що на упакуванні, і те, що всередині, було якось пов’язане.

Починаючи від тридцятого року життя, людина поволі меншає зростом.

Щороку від удару ослячого копита гине більше людей, ніж в авіакатастрофах.

Якщо опинитися на дні колодязя, то зірки можна побачити навіть удень.

Чи знаєш ти, що одного з тобою дня народилося дев’ять мільйонів людей на планеті?

Найкоротша війна в історії відбулася між Занзібаром та Англією 1896 року. Вона тривала лише тридцять вісім хвилин.

Якби земна вісь була нахилена лише на один градус більше, на нашій планеті не було б життя, адже біля екватора було б надто гаряче, а біля полюсів — надто холодно.

Через обертання земної кулі будь-яка кинута річ полетить далі на захід, ніж на схід.

Людське тіло зазвичай містить достатньо сірки, щоби вбити собаку.

Арахібутирофобія — це страх того, що арахісове масло прилипне до піднебіння.

Але найбільше мене вразило оце:

Найсильнішим м’язом людського тіла є язик.

1677 року в празькому соборі Святого Віта можна було оглянути: перса святої Анни, ціленькі й неушкоджені, замкнуті в кришталевій посудині; голову священномученика Стефана; голову Івана Хрестителя. У костелі Святої Терези черниці показували всім цікавим померлу тридцять років тому монахиню, яка сиділа за ґратками, чудово збережена. У єзуїтів можна було побачити голову святої Урсули, а ще капелюх і палець святого Ксаверія.

За сто років до того один поляк, діставшись Ла Валетти на Мальті, писав, що місцевий священик, котрий був його провідником по місті, показав йому «palmam dextram integram [цілу правицю] преподобного Иоана Кхрестителя, свіжу, якгби внет пред тим од тіла одтята була, і отвориши кхрусталь, дал ми оную негодними устми моіми цаловати, жесь я грішовни за найвєнькше за живота свего дознане мав, благословенє Господнє. Также дав цаловати мні кавалок носа того преподобного, в цілости ногу святого Lazari Quadriduani, персти святой Магдалини, шмат глави святой Урсули (леч дивовалем ся, бом і Кьолні над Рейном зупелну главу ту видів і дотикав негодними усти свими)».

Після вечері офіціант квапливо подав каву і повернувся в глиб залу, за барну ляду; він також буде дивитися.

Ми мимохіть стишили голоси, бо світло вже почало гаснути, і поміж столики вбігла молода жінка, яка ще кільканадцять хвилин тому курила на вулиці. Тепер вона стала між людьми за столиками, труснула розпущеним чорним волоссям. У неї були густо нафарбовані очі, її яскравий ліф, обшитий на грудях дукатами, переливався всіма кольорами воднораз — він, певно, сподобався б кожній дитині, кожній дівчинці. Браслети на руках дзвеніли й побрязкували. Довга спідниця спливала від стегон до босих стіп. Дівчина була дуже гарна, її зуби вилискували білістю, як видиво, очі зиркали виклично, цей погляд бентежив і не дозволяв усидіти на місці, хотілося встати, закурити, хотілося руху. Жінка танцювала в ритмі бубнів, її стегна хизувалися собою, викликали на герць кожного, хто посмів би засумніватися в їхній силі.

Якийсь чоловік урешті прийняв виклик і відважно пішов у танок — турист, у бермудах, він не пасував до її дукатів, але старався, крутив стегнами з правдивою пристрастю, а його приятелі за столиком збуджено тупотіли й присвистували. Потім до танцю приєдналися двоє молодих дівчат — у джинсах, худі як тріска.

Той танок у дешевому барі був святий. Так ми це відчували — я і та друга жінка, моя приятелька.

Коли ввімкнулося світло, ми виявили, що наші очі повні сліз, і ми знічено витираємо їх хустинкою. Збуджені чоловіки з нас жартували. Але я знала, що зворушення, з яким жінки споглядали танок, було певнішим шляхом до його осягнення, ніж збудження чоловіків.