Джон Фаулз - Маг

Перший витинок — із лондонської газети, з підвалу колонки.

САМОГУБСТВО СТЮАРДЕСИ

24-річну стюардесу Алісон Келлі, громадянку Австралії, вчора знайшли мертвою в ліжку, у квартирі будинку на майдані Рассел-сквер, яку вона винаймала разом із подругою. Тіло виявила ця подруга, Енн Тейлор, також громадянка Австралії, повернувшись із Стратфорда-на-Ейвоні, куди поїхала на вихідні. Тіло потерпілої терміново привезли до Міддлсекської лікарні, медик якої констатував смерть. Міс Тейлор лікують від шоку. Дізнання розпочнеться наступного тижня.

Другий витинок.

НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ ДОВЕЛО ДО СМЕРТИ

У вівторок констебль Генрі Дейвіс повідомив помічника голборнського коронера про те, що ввечері в суботу, 29 червня, виявив молоду жінку, яка лежала в постелі й тримала в руці порожню пляшечку з-під снодійного. Констебля викликала співмешканка покійниці, фізіотерапевт Енн Тейлор, громадянка Австралії. Вона ж застала мертвою 24-річну стюардесу Алісон Келлі, повернувшись із Стратфорда-на-Ейвоні, куди їздила відпочити вихідного дня.

Офіційний вердикт — самогубство.

Зі слів міс Тейлор, хоч Алісон Келлі й потерпала від нападів депресії та нарікала на безсоння, все одно не було підстави запідозрити її в намірі накласти на себе руки. У відповідь на запитання слідчого міс Тейлор заявила: «Останнім часом моя подруга була пригнічена через нещасливе кохання, але мені здавалося, що їй вдалося перебути це лихо».

Доктор Беренс, лікарка покійниці, сказала коронерові, що міс Келлі поскаржилася їй на безсоння й вважала його причиною перевтому на роботі. На питання коронера, чи часто вона прописує пацієнтам снодійне в таких дозах, доктор Беренс відповіла: треба було зважити на те, що Келлі не завжди могла знайти час, щоб піти до аптеки. У лікарки не було підстави припустити можливість самогубства.

Слідчий зазначив, що ні один із двох листів, які знайшла поліція, не проливає світла на причину цього трагічного випадку.

На аркушику — лист від Енн Тейлор:

Шановний Ніколасе Ерфе!

Долучені газетні витинки пояснюють, чому я вирішила Вам написати. Вибачте, Вас вразить ця новина, але я не знаю, як інакше можна було б її повідомити. Алісон повернулася з Афін пригніченою, але не пояснила причини цього, так що я досі не знаю, хто з вас кого покинув. Був час, коли вона часто говорила про самогубство, але нам здавалося, що це тільки жарти.

Цей конверт вона призначила для Вас. Поліція його розпечатала. Там не було нічого написаного. Алісон залишила мені записку, але нічого не пояснила — лише попросила пробачення.

Ми всі вбиті горем. Я почуваюся винною, що не вберегла Алісон. Тільки тепер, коли її не стало, ми втямили, яка це була людина. Не зможу зрозуміти чоловіка, що не зумів пізнати душу Алісон і не захотів одружитися з такою дівчиною. Мабуть, я зовсім не знаюся на чоловічій психології.

З глибокою скорботою, Енн Тейлор

P. S. Може, Ви захочете написати її матері. Урну з прахом ми надіслали до Австралії. Адреса: місіс Мері Келлі, 19, Ліверпуль-авеню, Ґулберн, Новий Південний Вельс, Австралія.

Я подивився на авіаконверт із моїм іменем. Почерк Алісон. Висипав на стіл усе, що в ньому було. Пучок погано засушених сплутаних квітів. Три фіалки, кілька гвоздик.

Стеблинки двох гвоздик переплелися.

Їх зірвано три тижні тому.

Я жахнувся, відчувши, що плачу.

Плач тривав недовго. Нема куди дітися. Зателенькав дзвінок на урок, а у двері стукає Деметріадес. Витерши сльози ребром долоні, я відчинив. Як був, у піжамі.

— Ого! Що це ви робите? Ми запізнюємося.

— Я погано почуваюся.

— На вас лиця не знати, любий друже, — вдав стурбованого Мелі. Я відвернувся.

— Скажіть учням першої групи, щоб повторяли матеріал до іспиту. Ті з другої хай те саме роблять.

— Але…

— Дайте мені чисту годину. Гаразд?

— А що я скажу?

— Що хочете.

І я виштовхав його за двері.

Коли стихли кроки, голоси й почались уроки, я одягнувся й вийшов надвір. Хотілося забратися якнайдалі від школи, села, «Бурані» — від усього на світі. Вздовж північного узбережжя я дійшов до безлюдної бухти, сів на камінь, дістав із кишені витинки й ще раз перечитав їх. 29 червня. Чи не останнє, що зробила в житті Алісон, — відіслала мого нерозпечатаного листа. А може, й останнє. Якусь мить я сердився на Енн Тейлор, але перестав, пригадавши її плоске обличчя та добрі очі. Пише вона ходульно й пишномовно, але ніколи не покине в біді. Є такі дівчата.