Василь Слапчук - Мовчання адресоване мені

Оцей кульгавий кiт
з пiдбитим оком -
вiдомий всiм поет-авангардист
(всi вiршi у нього з матюками),
стриєчний брат столичного лауреата
i добрий сам вар’ят,
i взагалi у цього вар’ята
по материнськiй лiнiї прапрадiд -
москаль, та ще й прив’язаний до дуба,
а по батьковiй - то й зовсiм нiмець,
здається, Мур, чи Гофман,
i що дратує: чорний же увесь,
а не фарбується.

Ми стрiлись вперше
навпроти ста речей
i тисячi дрiбниць,
в малесенькiй крамничцi,
де продаються сни,
вiрнiше, сновидiння,
зiткнулись бiля каси,
ждучи платнi за донорство.
- Я впевнений, Вам снилась
бiрюза або ж смарагд,
метелики бурштин збирали з квiтiв…
- А Вам, либонь, дитинство й свято…
Тим часом ввiчливий
крамничний працiвник,
вписавши нашi сни до каталогу,
поклав до скриньки «ЖАХИ».

… а мамi хочеться кричати
а я б навiки вже замовк
летять у чорному дiвчата
дiвчат пантрує бiлий вовк
тебе здолала вiчна втома
мене ж либонь долає злiсть
я завтра стану добрим гномом
а того гнома мишка з’їсть

Тобi - Париж,
менi - Горохiв.
Черниця ластiвка
шугнула чорним бумерангом
i не вернулася -
влучив.
I тiльки осiнь-анашистка
з приїздом слiзно привiтала.
На Фiлiппiнах хтось помер,
i хто мене переконає, що
не вiд моєї вмер руки.
Ти, як завжди, прекрасна.

все далi i далi
я не про час про вiдстань
останнiй дотик кропиви
менi милiший за троянду
щоранку прилiтав метелик
одне крило протез
майстерно витятий з бляшанки
вiн крав квiтки з жiночих суконь
i був осуджений за збочення
заглиблений в фотель iкарус
iз щастям розминувся
в темних сiнях
все бiльше й бiльше
я не про лiс а про уяву
що окупована тобою

- Навiщо годинниковi сажень?
Рудий берет iз пипкою
на головi вiльнодумця
не поступається мiдному обручевi.
Коли зарубали пiвня,
годинник на вежi
вшанував його пам’ять
хвилиною мовчання,
Ми - як велика i маленька стрiлки,
що помiнялися мiсцями.
- Я не знаю, навiщо.

Що думає про кенгуру фiлософ?
В дитинствi я любив халву
i не любив дитинства,
в якому менi для щастя
бракувало одинадцяти копiйок.
Фiлософ думає про кенгуру
як про недiльний дирижабль,
що забере мене в дитинство.

Збудую собi Рим,
обов’язково з Ватиканом,
прийду до Папи з шахiвницею,
коли програю сьомий раз пiдряд,
Святiйший Папа дорiкне:
- Ти знову думаєш про неї.

На око визначу розмiри,
кроками вiдмiряю межi.
Перед тим, як взятись до роботи,
схрестивши руки на заступi,
задеру голову до неба:
буде снiг чи не буде?
Збоку своєю поставою
нагадуватиму чоловiка,
що молиться котромусь
iз вiдомих богiв,
але не дякує, а просить.
Так i не спрогнозувавши,
накинуся iз заступом
на перемерзлу землю.
Хто б не проходив - зупиняється,
запитує подивовано:
- Що то за чоловiк?
Навiщо вiн копає яму?-
А незнайома менi жiнка
протягувала кожному свiчку
i терпляче пояснювала:
- У нього сьогоднi день народження.

Пришлiть менi цирульника,
щоб чорну кров спустив,
в кровi душа помила ноги.
Тебе зустрiвши, я упав,
як впала тiнь вiд зламаної гiлки
на з’яву сонця.
Цирюльник заспаний i п’яний
на росу вивiв пасти кiз
росiйськомовної коханки.
А я лежав, лежала тiнь
i рухалась навскiс i боком.
Проволочiть мене за нею трохи.

Намалюй велику рибу,
власне, не рибу, а її кiстяк,
нехай вона буде з одним оком
i оглушена плаває
на поверхнi води
догори животом.
Саме так виглядає
наша остання розмова
по телефону.

Отак завжди:
було лiто - були валянки,
а як здибається кохання,
то колючiше вiд кiлограма цвяхiв.
Я збирав для тебе у картуз зорi,
а ти менi пояснювала
значення слова «дiалектика».

всi сто країн всi сто дерев
вiтальнi надiслали телеграми
в день коронацiї ромашки польової
повз щирi оплески троянд
її провезли на слонi
до трону iз семи долонь
я їй услiд з юрби
гукнув твоє iм’я
i бачив як здригнулись вiї
здавалося ще мить i буду першим
кому дозволено торкнутися
устами черевичка
але почався феєрверк

прошу лише води
хоч потребую рятунку
з цим деревом стрiчаюсь втретє
i кожен раз в iншому мiсцi
збираю фаршированi егоїзмом
дитячi м’ячики
що влаштували облаву на колобка
вiдчуваю близьку присутнiсть металу
можливо це чиїсь вставнi зуби
нема вже такої сторони свiту
до якої не боявся б повернутись плечима
не встигнувши перехреститись
ще маю час поклонитись