Василь Слапчук - Мовчання адресоване мені

не прощай менi Господи
як не прощають менi мої ближнi
прийми мене таким який я є
не вигадуй мене для себе Господи
полюби мене грiшного i смердючого
як любиш праведника
полюби мене таким як любить мама
полюби не за справи i ревну вiру
а просто так нi за що
полюби мене мiй Великий Пане
i покарай мене за те що
Ти мене любиш

щедрiсть поетес поступається лише
щедростi доярок
доярки неперевершенi у їхню щирiсть
вiрю бiльше анiж у щирiсть
коров’ячого молока
милосердя поетес нагадує менi
скорпiона
такi асоцiацiї чудово тонiзують
приймаючи вiд поетеси милостиню
почуваю себе провiнцiйним актором
що також вносить елемент
пiкантностi
оскiльки гра тим паче зi скорпiоном
завжди збуджує i спонукає до авантюр
поетесу так само складно збагнути
як i таємницю популярностi
пепсi-коли
єдине що знаходжу в поетесi
вiд доярки
вона нiколи не кине свого вiрша
жебраковi пiд ноги
якщо дає в долоню
то обов’язково сама
затисне її в кулак
а якщо опускає до картуза то
дбаючи аби пожертвуваних вiршiв
не забрало вiтром без вагань знiме
годинника i прикладе ним подаяння
i це вже не манiрнiсть не гра
а порух душi природний як бажання
доярки
можливо саме поетеси не дають менi
померти
проте мушу зiзнатися що про доярок
я думаю частiше

опершись плечима
на стовбур стрункої
молоденької яблунi
я розслабився тiлом
i поглядом душа моя вiдпочивала
я дрiмав бажаннями i почуттями
мене звуть Оленою
почулося надi мною
то й що зiбрався було вiдповiсти
але розплющив очi
сонце заслiпило мене
тому майже не розгледiв її лиця
а тiльки побачив над головою
золотого нiмба
приємно було з вами познайомитися
завершила дiвчина церемонiю
я не одразу збагнув що її знайомство
зi мною це менi подаяння
провiвши її поглядом скрушно зiтхнув
як жаль що я сьогоднi не працюю
таке знайомство пропало
а втiм я не педант
якщо й забудеться її iм’я
то завше пам’ятатиму волосся

зневажаю заощадження
але маю сентимент i зберiгаю
деякi дрiбнi подаяння
котрi вiд довгого зберiгання набули
для мене уже цiнностi матерiальної
а не тiльки як пам’ять минувшини
я люблю їх переглядати отримую
справжню насолоду
ось цю обгортку вiд жувальної гумки
дала менi дiвчина
з личком здивованої тваринки
а великого чорного гудзика
аби пришив до пальта на мiсцi
вiдiрваного
якоїсь зими пожертвувала старенька
згорблена бабця котра на мотузяному
повiдку вела за собою безхвостого
рудого кота
а голубий носовичок вiд дебелої
молодицi
на ньому ще й досi моя кров
яку вона спиняла
однак найбiльше я дорожу поглядами
дотиками словами ароматами
таких речей у мене дуже мало

у кожного свiй смак
але як на мене груша з усiх
плодоносних фруктових дерев
найбiльш придатна для вiшання
зрештою
я нiкого не збираюся переконувати
коли нарештi вiдшукав зручну гiлляку
то присiв на неї перепочити
бджоли довкола гули так наче ангели
спiвали
а як глянув донизу душа нiби
тiсне взуття роззула
Боже як довго я не вiдривався вiд землi
я лiчив бiлий запашний цвiт
зорi на небi
голоси бджiл жовтобокi перестиглi
грушi
я щось мугикав собi пiд нiс
i бовтав у повiтрi ногами
спустившись додолу провiв долонею
по стовбуру
вдячно притулився щокою
гей дурню перепинив мене
голос з кущiв
мотузка на грушi забувся
я його тобi дарую
раз у рiк i жебрак може чимось
пожертвувати
ну i нехай вона мене не любить

цей день буває лише раз на рiк
i хiба це не щастя
та ще бiльше щастя в тому
що таке може трапитись
лише раз у життi
в цей день жебрак не просить
а запрошує
приймає не подаяння а подарунки
це день красивої подекуди приємної
неправди
у яку бiльшiсть iз народжених
охоче та наївно вiрять
нещирiсть адресованих iменинниковi слiв
зазделегiдь виправдана позаяк
зумовлена до банальностi традицiйними
вимогами цього виняткового дня
в цей день комусь надзвичайно пощастило
а комусь страшенно не повезло
однак для всiх цей день трохи печальний
навiть якщо вони напилися
лише цей день дозволяє жебраковi
дiзнатися який вiн багатий