Василь Слапчук - Мовчання адресоване мені

ти менi вголос читаєш
стефана цвейга
в оригiналi
хоча мене й не покидає вiдчуття
що живу серед нiмцiв
я не розумiю жодного його слова
але розумiю тебе
хоч би ти зверталася до мене
на одному з дiалектiв
нiкому невiдомої мови
ще невiдкритого племенi
в басейнi рiчки Амазонки
я розумiю тебе завжди
навiть тодi коли не розумiю
колись i я навчу тебе
української мови

i той що їсть вогонь
i та що вигадала зиму
не бачила обiймiв дерева
роззутого поблизу ями
не чули каяття медузи
що вiдпросилася до лiсу
а Бог їм присвятив
на двох одну сторiнку
у книзi таємниць
i власних вражень
вони любилися
їх Бог любив
але всi троє
про це не знали

у нього серце обростало пiр’ям
коли вчувавсь її пташиний голос
роздертий сумнiвом надвоє
пернатим серцем дослухавсь
вона спiває чи кричить
жене його чи кличе
вона ж улюблене горня розбила
i довго думала
що ненавмисне

вона знала сiм мов
п’ять європейських
i двi пташинi
йому заздалегiдь
було вiдоме
кожне її слово
журналiст мiсцевого радiо
перепиняє прохожих питанням
чому ж вони не можуть
порозумiтися
мiкрофоновi болить голова

в дитинствi вiн ходив
довкола тишi
i кликав вишню мамо
коли боявся темряви й собак
просив у вишнi руку i сестру
вона нiколи не була
в його дитинствi
дарма що вишня нареклась її iм’ям
i скiльки б вiн не кликав
вона вже не назве його дитям

вона прокидалася щоночi
бо вiн увi снi скреготав зубами
i нiколи вони не спали в одному
лiжку
не жили в однiй оселi
навiть не мешкали
пiд спiльним дахом
але їх було двоє
її щоночi будить звук
неначе з неба небо зiшкрiбають

вона для нього
наче згуба
її iм’я
мов оберiг
його ж для неї
просто не iснує

його замучили
страшнi видiння
доводили до божевiлля
i думок
про самогубство
а вiн чiплявсь
за неї
як за життя
йому ввижались
люди

для неї в нього
не було вiкна
для нього в неї
не було її
вони росли
мов бур’яни
поводились
як дiти
вони любили
ображатись

до того
як вони зустрiлись
їм не було чого сказати
пiвниковi з глини
пiсля розлуки
вони нiколи ще
не доживали
до свiтанку

у кого є дiм
того нема вдома
у того хто є
нема дому
Боже зроби так
щоб вiн з нею
не розминувся

Боже чому Ти
даючи вибiр
не даєш розуму
а даючи розум
не даєш вибору
вони мрiяли про зустрiч
але риба з’їла тишу
i мовчить

вона приблизна як сума
потрачених нею грошей
вiн точний нiби
два з половною нiмцi
довколишнi дивувалися
що у них може бути спiльного
а спiльною у них була любов
але про це
не написала жодна газета

знайомлячись
вона вiдкрилася йому душею
i вiддалася тiлом
а потiм вiн усе життя
дослiджував i пiзнавав
її iм’я

для всiх вона була загадкою
а вiн диваком що
мордує себе йогою
насправдi ж вiн мусив часто
ставати на голову
аби прочитати вiдгадку
позаяк для нього вона була
не однiєю
а цiлим збiрником загадок

вiн украв у неї щастя
якого вона йому не приносила
вона вiдiбрала у нього надiю
яку сама втратила ще ранiше
ще не знайшовши спiльної мови
починали сперечатися
кому вона належить
лише взаємнiсть
утримувала їх вiд розлучення

вiн не читав її думок
бо там про нього не писали
вона його мовчання розцiнила
як не дозволену нiкому грубiсть
для розумiння їм
не вистачало чашки кави
їй з молоком
йому без цукру

вона будила його серед ночi
i питала з ким на цей раз
була твердо переконана
що вiн їй увi снi зраджує
вiн завжди здригався
коли в його присутностi
згадували Шекспiра
а сам думав щось тут не так

порожнеча обмежена символом
людям з традицiйною уявою
що не схильнi до еротичних фантазiй
нагадує кулiнарний вирiб
поряд з ним множаться i ростуть
i тiльки вiн зберiгає
недоторканiсть i цноту
заради початку i середини
виражаючи те чого не iснує
вiн переповнений значенням