Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

Потроху вони забрали у нього його гідність. Йому заборонили покидати територію Флоренції, а він був людиною, що кохалася в подорожах. Йому заборонили заходити до Палаццо Векіо, де він пропрацював стільки років і залишив часточку своєї душі. Його допитував його ж наступник, якийсь Мікелоцці, підлабузник Медичі, блюдолиз із блюдолизів, що бажав одного – присвоїти побільше грошенят. А от він був чесним службовцем республіки, і за ним нема жодної провини. Відтак вони знайшли його ім'я на клаптику паперу в кишені незнайомого йому чоловіка і замкнули його в безіменному місці. Звати того бідного на розум чоловіка було Босколі, і був він одним із чотирьох дурнів, змова яких проти Медичі виявилася настільки недолугою, що її викрили ще до того, як вона розпочалася. В кишені Басколі знайшли список із двох дюжин імен – ворогів Медичі, на думку дурня. Одним із імен було Макіавеллі.

Якщо хтось побував у катівні, то він ніколи не забуде деяких речей – мокрої темряви, смороду людського поту, щурів та криків. Якщо когось катували, то якась частина його тіла ніколи не перестає боліти. Покарання, відоме як strappado , було найстрашнішими тортурами, які тільки можна застосувати до людини, не вбиваючи її одразу. Його зап'ястя зв'язали за спиною, а мотузку пустили через шків, що звисав зі стелі. Коли його ноги відривалися від долівки, то біль у плечових суглобах робився пекельний. Не тільки місто Флоренція та її річка, не тільки Італія, але вся Божа щедрість стиралася цим болем. Біль ставав новим світом. Саме перед тим, як він перестав думати про будь-що, і для того, аби не думати про те, що має статися, іль Макія думав про інший Новий Світ, а також про Америґо, двоюрідного брата Аґо, товариша Ґонфалоньєре Содеріні, себто про того несамовитого Америґо, мандрівника, який разом з Колумбом довів, що в океані не водиться чудовиськ, які можуть перекусити корабель навпіл, а сам океан на екваторі не перетворюється на вогонь і не стає морем болота, якщо йти далеко на захід, про того Америґо, який мав клепку, аби зрозуміти те, чого не міг збагнути телепень Колумб, що землі з другого боку океану не були індійськими; вони не мали жодного стосунку до Індії і були, по суті, цілком новим світом. Чи можна цей новий світ зараз заперечити наказом Медичі, чи буде його скасовано декретом, і він стане ще однією шкідливою ідеєю – як любов, непідкупність чи свобода – ідеєю, яка впаде разом із занепалою республікою, яку деморалізували Содеріні та решта невдах, серед яких і він? Добре морському вовкові, думав іль Макія, сидіти собі в Севільї, куди навіть руки Медичі не можуть дотягтися. Америґо міг бути старим і хворим, але в безпеці, принаймні, він міг померти у спокої після всіх своїх мандрівок, думав іль Макія; і тоді мотузка підняла його вперше – Америґо і Новий Світ зникли так само, як старий світ.

Вони піднімали мене шість разів, і я ні в чому не зізнався, бо мені не було в чому зізнаватися. Потім вони перестали його катувати і знову замкнули у карцері, вдаючи, що забули про нього, і покинули повільно помирати в іржавій темряві. А тоді якось несподівано випустили. В ганьбу, у забуття, в подружнє життя. Звільнили в Перкуссину. Він ішов лісом з Аґо Веспуччі й шукав корінь мандрагори, а вони вже не були дітьми. Їхні сподівання не світилися попереду, але залишилися в руїнах минулого. Час мандрагори минув. Якось Аґо спробував закохати Ла Фіорентину в себе і насипав їй у напій мандрагорового порошку, але хитру Алессандру так не ошукаєш, вона була несприйнятливою до мандрагорових чар і вигадала для Аґо своє страхітливе покарання. Тієї ночі після випитого мандрагорового привороту вона відмовилися від вишуканих звичок і дозволила бідоласі Аґо лягти у її пишне ліжко, але після того, як він зазнав сорок п'ять хвилин несказанного блаженства Раю, вона безцеремонно вигнала його геть, нагадавши йому, перш ніж він пішов, про таємне прокляття мандрагори, коли кожен чоловік, який переспав з жінкою під дією кореня, помре впродовж восьми днів, якщо тільки вона не дозволить йому залишитися з нею в ліжку всеньку ніч, «що є, як сказала вона, просто неможливим, дорогенький». Аґо, забобонний переполоханий заєць, на якого чари діяли, як на всіх у світі, провів вісім днів, цілком переконаний у невідворотності свого кінця, і почав відчувати, як смерть входить у його руки і ноги, як пестить їх холодними пальцями, повільно, повільно стискає його яєчка та серце. Коли ж він прокинувся живим на дев'ятий день, йому нітрішки не полегшало.