Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

Здесь есть возможность читать онлайн «Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Флорентійська чарівниця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Флорентійська чарівниця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Флорентійська чарівниця» (2008 р.) – новий роман Салмана Рушді, двічі лауреата Букерівської премії, автора скандально відомого твору «Сатанинські вірші», здобув блискавичну популярність у світі. Письменник змальовує карколомні життєві шляхи своїх героїв – жінки і чоловіка доби Відродження у дещо феєричній, казково-пригодницькій формі, їхнє палке кохання на тлі тогочасних політичних подій, гаремних і двірцевих інтриг та звичаїв, що побутували в Італії, Індії і Туреччині. Традиційно автор не припиняє дивувати читача незвичними поворотами сюжету і ризикованістю стилю, зіткненням філософії Сходу і Заходу.

Флорентійська чарівниця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Флорентійська чарівниця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Страта такого великого чоловіка дуже мене осоромить, – сказав він.

– Тоді, – промовила чарівниця, – якщо тільки є можливість, треба знайти вихід із ситуації.

– Він тебе скоро вб'є, – сказала вона Арґалії, повернувшись додому.

– Що, у садах пішла чутка? – промовив сумно Арґалія.

– А який привід, цікаво б знати?

Принцеса затулила обличчя руками.

– Я – привід, – сказала вона. – Ти взяв могольську принцесу як воєнну здобич. Він цього не знав, коли давав тобі дозвіл, але тепер знає. Захоплення могольської принцеси – це воєнна дія проти могольського короля, скаже він, поставивши оттоманську імперію у невигідне становище, ти вчинив акт державної зради і тому маєш за це відповісти. Ось таку новину мають тюльпани.

Одержавши цю інформацію, Арґалія мав час на обдумування своїх дій, і в день, коли вони прийшли за ним, він під покровом ночі вже встиг у супроводі чотирьох велетів-швейцарців та цілої ватаги найвідданіших яничарів, разом з близько сотнею воїнів, відправити до Бурси, що на півдні столиці, Кара Кьоз та дівчину-Дзеркало разом з багатьма скринями добра, яке він здобув під час успішних воєнних кампаній.

– Якщо я втікатиму з вами, – сказав він, – Селім наздожене і передушить нас, як цуценят. Натомість мені треба постати перед судом, а після винесення вироку я буду змушений виграти Садівникові Перегони.

Кара Кьоз знала, що він саме це скаже.

– Якщо ти хочеш померти, – промовила вона, – то я тобі це дозволю.

Кажучи ці слова, вона мала на увазі, що їй необхідно врятувати йому життя, а за її відсутности на перегонах зробити це буде складно.

Щойно Селім Грізний у тронному залі Притулку Блаженства виголосив зрадникові Арґалії смертельний вирок, той зірвався на ноги і почав бігти. Від тронного залу до Воріт Рибного Ринку було не менше ніж півтори милі палацовими садками, і він повинен був прибігти туди раніше Бостанці-Баші у червоній тюбетейці, білих муслінових бриджах з голим торсом, який одразу смикнувся з ним і з кожним кроком наздоганяв його. Якщо його доженуть, то він помре на Рибному Ринку, а тоді його викинуть у Босфор, куди викидали всіх мертвих. Він біг поміж квітковими клумбами, бачив попереду Ворота Рибного Ринку, чув позад себе кроки Бостанці-Баші і знав, що не спроможний бігти достатньо швидко, аби втекти від смерти.

– Життя – це абсурд, – думав він. – Пережити стільки війн, а тоді бути задушеним садівником. Правильно кажуть, нема героїв, які б не дізналися про марність героїзму перш ніж померти.

Йому пригадалося, як малим хлопцем він уперше зрозумів абсурдність життя, коли плив сам-самісінький у човнику посеред морської битви в густому тумані.

– І через стільки років, – думав він, – мені знову доводиться отримувати цей урок.

Потім ніхто так і не зміг дати переконливого пояснення, чому прудконогий головний садівник султана Селіма Грізного раптом упав, схопившись за живіт за тридцять кроків до кінця Садівникових Перегонів, або чому він став жертвою нападу такої смердючої пердячки, якої ще ніхто і ніколи не чув, випускаючи гази так голосно, ніби хто стріляв, і кричав від болю, ніби викорчувана мадрагора, а тим часом Арґалія промайнув фініш біля воріт до Рибного Ринку, скочив на коня, що вже чекав на нього, і погнав щодуху у вигнання.

– Ти щось поробила? – запитав Арґалія свою кохану, коли вони зустрілися під Бурсою.

– Що я могла зробити моєму маленькому Баші? – відповіла вона із широко розплющеними очима. – Лишень послала йому записку, наперед дякуючи за твоє вбивство, мій негідний викрадачу, разом із глечиком анатолійського вина на знак вдячности, авжеж, то не надто складна справа; але точно розрахувати, коли певне зілля, підсипане у вино, почне діяти на його шлунок, то цілком інша справа і дуже складна річ.

Поглянувши їй у вічі, він не побачив жодного виверту, жодної ознаки, що вона чи дівчина-Дзеркало, чи обоє разом зробили щось таке, аби умовити садівника недбало виконати свій обов'язок, може, навіть аби умовити його випити напій у встановлений заздалегідь час за мить блаженства, про яке чоловік пам'ятатиме все життя. Ні, сказав собі Арґалія, охоплений чарами очей Кара Кьоз, такого не могло бути. Подивися в очі своєї коханої, казав він собі, наскільки вони простодушні й сповнені кохання.

* * *

Адмірал Андреа Дорія, капітан флоту Генуї, перебуваючи на суші, мешкав у передмісті Фассоло, поза міськими мурами, перед самими воротами Сан-Томассо неподалік північно-західного входу у гавань. Він купив цю віллу в Генуезького вельможі на ймення Якобо Ломелліно, бо почував себе тут одним із одягнених у тогу римлян з лавровими вінками на голові, які, як той герой в Лаурентінумі, описаний Плінієм-молодшим, колись жили на великих прибережних віллах, а також завдяки виду на гавань, який дозволяв йому у будь-який час побачити, хто заходить чи виходить з міста. Його галери стояли пришвартовані одразу біля його будинку на випадок невідкладних дій. Тому, природно, він виявився першим, хто \ побачив судно, що йшло з Родосу на облавку з Арґалією, і через свою підзорну трубу розгледів багато добре озброєних чоловіків, одягнених в яничарський однострій. Чотири з них, мабуть, були велетами-альбіносами. З тераси, де він сидів, негайно послав Чеві доручення вийти у море, зустріти родоське судно і дізнатися, чого ті гості хочуть. Ось як Чева Скорпіон знову зустрівся лицем до лиця з людиною, яку колись покинув у ворожих водах.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Флорентійська чарівниця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Флорентійська чарівниця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Флорентійська чарівниця»

Обсуждение, отзывы о книге «Флорентійська чарівниця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x