Любко Дереш - Архе

Пряма.

Найзагадковіша з команд, оскільки є, на мою думку, найдавнішою. Пряма першою пішла на абордаж людського сприйняття. Пряма розбиває хаос першопростору на співплощини, на «тут» і «там». Пряма — це сутність розділеності, осердя ілюзій, корінь аґресора. Пряма породжує «глибину» (відстань) — так обман за обманом у нас відби рають простір, чи то пак, уявлення про нього. Пряма — це стик безмежно великих співплощин по неіснуючій межі. Але людина чомусь бере до уваги слово «стик», при цьому умудряється забувати про слово «неіснуючий». Пряма — це найглибша рана, яку будь коли наносили людській свідомості.

Мало хто виживає після такого удару.

Перетин прямих. Вертикаль горизонталь.

Він все ляє в людей нічим не підкріплену надію на те, що існує така річ, як Вертикаль. Звідси, наскільки видно, беруться усі базові режими соцгалюцинацій: принцип ієрархії як руху від точки перетину. Вертикаль горизонталь нав’язливо мусує ідею про те, що світ довкола нас структурований. Але знову ж таки: він (світ) видається структурованим тільки тоді, коли приймається за чисту монету ідея про те, що прямі в принципі здатні перетнутися. Абсурд! Декарт — це новітній пилат, що розіп’яв реальність на хресті координат.

Коло.

Це те, що викликає в мене істерику. Мені лячно бодай уявити, який нервовий зрив пережила перша людина, котра здогадалася замкнути пряму в коло. Це психоз за задумом. Довкола колеса у свій час навмисне нагніталася атмосфера сакрального — саме для підкорення тих умів, котрі шукали Невиразиме у знаках. Показово, що сама концепція «сакрального» досі живе у соціально обумовленій, «невпевненій» свідомості. «Здоровий глузд» є внутрішньо властивою, замкнутою на собі функцією відторгнення соціумом не орієнтованих на точку описових команд. Соціум — це фашизм у найбрутальнішій його формі, «здоровий глузд» — внутрішній диктатор, якому життєво необхідно перебувати в компанії собі подібних. Гніт кола довкола точки як зерна раціонального робить людину рабом не стільки зовнішнім, як внутрішнім. Впишіть у коло точку, і ви все зрозумієте.

Вона піднялася і потупотіла до лазнички. На півдорозі відчула, як у горло б’є кислотна юха, негайно впала на коліна і, спазм за спазмом, притискаючись до підлоги, виригала їдку кашу малашу, пінисту від слини. Ще трохи покашляла над калюжею, сплюнула залишки блювотиння, лайнулася і, не підводячись, відкинула з очей пасмо волосся.

Стало легше, але йшла обертом голова. Витирати калюжу не було бажання, але зробити довелося б рано чи пізно.

Очистивши підлогу, Терезка вже почувалася краще. Вона потягнулася за новим аркушиком і прочитала ще кілька абзаців:

Трикутник. Ілюзія. Одна з наймайстерніших ілюзій, розвінчаних анти центром Архе 8. Рівносторонній трикут ник настільки спокусливий до інтерпретацій, що закра дається підозра, чи не володіють трикутники якоюсь гер метичною (геотеричною) формою самоусвідомлення. Може здатися, що це рецептори, які за кількістю нагромадження себе у смисловому полі здатні робити висновки про стан свідомості. Хоча насправді висновок — чергова описова фікція, результат гніту «здорового глузду». Просто «висновки» подаються у поле впливів Архе як нові команди. PR демони вклали в команду трикутника таку наказову силу, що людство укотре побачило в цьому проблиск сакрального. В результаті — намагання підлаштувати під нього одну з гомологій Абсолюту — «Святу Трійцю». Не більше, ніж онтологічна спроба намацати зв’язки з точкою. Насправді ж трикутник не значить нічого. Нехай ця команда залишиться не зрозумілою. Бо команда — це знак. А я пообіцяв собі не тлумачити знаки, бо тлумачення — це і є команда трикут ника.

Квадрат.

Принцип відносності, на якому так полюбляє спекулювати соціум. Квадрат — це базова цеглина керунку тлумачень команд Вірусу. Ключовим є момент, коли людина пробує помислити себе відносно команди: всередині чи зназовні квадрата. Гадаю, квадрати кодують моделі поведінки типу «if then else».

Фігура T — гіпотетичний ключ до розщеплення системи.

Насправді — можливість її розширення через подальший опис її ж деструкції. Перпендикулярність — спосіб змінити масований напрям команд, коли вичерпує себе попередній, перемикання на інший пучок причин наслідків. Цікаво, що поєднання двох Т фігур дає найзагадковіший знак Кирилиці, Літеру, яка виявляє себе тісно прив’язаною до н епіз н ава н ого, н езбаг н е нн ого, н ескі н че нн ого та решти парадоксальних, заперечливих не форм, характерних для слов’ян. Мова йде про Літеру Н Вона відчула, як довкола взявся мерехтінням простір.