Галина Тарасюк - Сестра моєї самотності

Авжеж! Важко повірити: в країні в розпалі будівництво комунізму, держава щедро платить своїм співцям — посадами, званнями, квартирами, дачами, тисячними тиражами, щедрими гонорарами, закордонними поїздками, врешті — всенародною славою, а вони граються у борців за свободу і національну незалежність! О, Олександро, якби Ясінські знали, якою «антирадянщиною» ти займаєшся за їхньою спиною, наражаючи їх на небезпеку, вони б тебе з дому вигнали!

На щастя, Лора виявилася порядної дівкою — «не заклала». А могла сто разів «настукати», вислужуючись, як це робили всі і поспіль. І це ти оцінила, й продовжила небезпечну гру…

Так, дякуючи тим історичним раритетам, спілкування з Лорою поволі переростало у дружбу однодумців. А усвідомлення приналежності до «вибраних», інтелектуальної вищості над ровесниками, вселяло впевненість і зухвальство: ти не гірша! Ти теж маєш голову і талант. І ти… почала писати, крадьки, потайки від усіх. І хоч виходило кволо, блідо, примітивно, вірила: ти ще покажеш усім, для кого створені Господом рідні небосхили! І шкребло, шкребло під серцем…

І шкребло, шкребло вперте перо страшний своєю білизною папір…

Після університету Лора очолила відділ поезії у престижному літературному часописі. На той час уже була автором кількох «геніальних» поетичних збірок і десятка «конгеніальних» оповідань. Про неї валували на всіх літературних перехрестях. А в тебе в цей час тільки-но вийшла у «Веселці» мацюня «розкладайка» для нетямущих шмаркачів, і ти вела безбарвне трудове життя лаборантки на університетській кафедрі історії філософії, куди тебе прилаштував тесть, впевнений, що таким як ти, безталанним невісткам знаменитих професорів, місце якраз «на перетині наук», між філологією та історією, себто поряд із Сократом.

Щоправда, був і поступ: того року Станіслав, нарешті, захистився і перейшов на роботу в ЦК Компартії України. Так що — з одного боку, ти ніби досягла певних житейських висот, звичайно, порівняно з іншими, але з іншого — зоставалася у підніжжі власної Гори. Проклятому підніжжі!

Вла-да — от що на світі наймиліше, найсолодше, найсильніше! І казочка бреше: і про сон, і про добро, і ще про щось там… Ніколи не любила казок! Їх складали наївні, сентиментальні до того ж неписьменні таланти з народу. Самосійні генії. Звідки їм було знати що таке — ВЛАДА, ця страшна спокуса від Бога чи диявола?!

У той час, коли ти, несамовита від заздрості до літературної слави Лори, вимучувала недолугі віршики для малолітніх бовдурів, довкола тебе почали творитися неймовірні дива. До прикладу, в розмові тет-а-тет завкафедри Пшик запропонував тобі заочну аспірантуру і, на правах старшого товариша і колеги, підказав тему майбутньої кандидатської дисертації.

Ти правдиво розгубилася: Віталик ще пісяв у штанці, поїдом їла свекруха, не клеївся омріяний історичний роман, який ти забагла написати, начитавшись заборонених раритетів… А тут — на тобі: ще одну шлею — дисертацію! Тож сказала, що порадишся із Станіславом, аби з усього того та не вийшов…

Пшик чемно перебив: «Ми вже з вашим чоловіком… г-м, і звичайно, тестем, г-м, радилися. Вони підтримують».

І раптом тебе осінило: мрія збулася! Нарешті і ти просочилася в передпокої Олімпу! У сфери, де нема нічого неможливого! Де все відбувається «по щучому велінню, по моєму хотінню»! І щастя плаває просто перед твоїм носом у пахучому озоні на голубих тарілочках із золотими бережечками… Тож — хапай! Хапай, хоча шматок твій і сирий, і доведеться важко перетравлювати, але — хапай! Ця дещиця — перша крихта від пирога привілейованих, вищої раси!..

А вдома ввечері відбулася ділова розмова із Станіславом.

— Розумієш, — сказав твій мудрий уже державний муж, — щоб користуватися без страху і мук сумління земними благами, треба мати підстави. Такими законними підставами є: дисертації, звання, посади… Тож, моє сонечко, вперед і вгору! Мені потрібна достойна супутниця життя!

Так ви із Станіславом стали… діловими партнерами. То був вихід, ба, порятунок від сімейної кризи, яка назрівала і якої ні ти, ні Станіслав не бажали. Слава Богу, здорове чоловіче раціо, загартоване в номенклатурнім горнилі, взяло верх над хворобливими емоціями. І в твоїй спустошеній душі з’явилося щось схоже на повагу до чоловіка.

Кращої і тупішої теми для дисертації годі було придумати: «Філософська думка в період революційної ситуації в Росії 1905 року». Але вона була, як казав тесть, нейтральна, крім того щедро описана попередніми поколіннями пошукачів на вчений ступінь. До всього спецвідділи бібліотек переповнені дослідженнями заборонених, нікому не відомих вітчизняних і зарубіжних істориків. Лиш не лінуйся — читай і цитуй… Можна й без «лапок», як це роблять, не соромлячись, інші.