Брати Капранови - Розмір має значення

— Якщо я доведу цьому гою, що у мене нема ніякої біологічної зброї, ви повинні обіцяти, що всі будете працювати зі мною так само, як і раніше працювали.

Як на мене, прохання звучало дещо дивно, але дивні прохання серед бізнесменів, певно, не рідкість, і банкір першим обійняв Родимчика, наче рідного сина:

— Ну що за розмови, Ліоне?! Усі ми…

— Я хочу почути твоє слово.

— Ну добре. Я обіцяю, що працюватиму з тобою не гірше, ніж раніше.

— А ви? — Ліон звернувся до ребе.

— Як казала моя муме [20] Тітка (їдиш). з Крижополя: «Як рейдела, так рейдела, аби добре мейнела» [21] Як говорила, так говорила, аби добре думала (їдиш — український суржик). . Всі наші домовленості лишаються в силі.

Салман Каганович взяв паузу, трошки пожував губами і врешті таки видав:

— Якщо ти боїшся, що я після цього крутитиму тобі яйця, то можеш вважати, що я останній поц.

Як на мене, формулювання було сумнівним, але Родимчик його проковтнув. Він заплющився, явно на щось наважуючись, нервово потер долоні, і раптом посміхнувся світлою усмішкою немовляти.

— Розумію, що не всім тут сподобаються мої аргументи, але головне, що вони гарантовано розвіють претензії цього гоя. Ми повинні розуміти, що він поїде, а ми й далі працюватимемо разом, і варто запам’ятати кожному з нас, що саме такі мої дії позбавили нас купи неприємностей.

Куди це він, цікаво, хилить?

— Переконливість моєї аргументації базується на простоті технологічної складової підприємства, яка тільки підкреслює ефективність бізнес-рішень і значення маркетингу як стрижневої складової успіху на ринку.

Усі слухали з непідробною цікавістю.

— Справа в тому, що ми не можемо використовувати крадені біотехнології, у чому нас тільки-но звинуватили. І не можемо це робити з тої простої причини, що ми не використовуємо ніяких біотехнологій взагалі.

У кімнаті запала мертва тиша. А тоді я ляснув себе по лобі і гучно зареготав.

— Що трапилося? — нервово стрепенувся Лейбович.

Я витер сльози, що набігли на очі від сміху, і махнув рукою:

— Згадав одну схожу історію. Не звертайте уваги.

— Як це — не використовуєте технологій? — банкір явно тільки зараз второпав значення Родимчикових слів.

— А ніяк не використовують, — не втримався я. — Не використовують, і все.

— Ми просто закуповуємо готові компоненти і мікшуємо їх.

— Багато компонентів? — польський досвід багато чому мене навчив.

Родимчик трошки повагався з відповіддю, але все-таки видушив із себе:

— Два.

Краєм ока я побачив, як банкірові очі полізли на лоба, але продовжив допит.

— У кого?

— Один в Росії, в Сурґуті, а другий — тут.

— Хто постачальники?

— Місцевий — «Кан Хербз». А Росія — спецпідприємство із Сурґута.

— «Кан Хербз» — промурмотів під носа ребе. — Порошок для схуднення?

— Так.

— А в Росії? — уточнив я.

— ІТУ-14840. Тобто по-їхньому, тюрма.

— Тюрма? — чого тільки не наслухаєшся. — І що ви закуповуєте в тюрмі?

Ліон потис плечима:

— Якусь біодобавку…

— Якусь?! — на авансцену виступив банкір. — Ти сказав «якусь»? Мені не почулося?

— Ізо, послухай…

— Ти хочеш сказати, що сам не знаєш, що закуповуєш?

Родимчик із хитрою посмішкою розвів руками:

— Це і є моїм головним ноу-хау. Геніальний маркетинг! Я просто змішую два порошки і отримую маржу у двісті відсотків. Яка різниця, як вони називаються? Справжній бізнес робиться мозком менеджера, а не біосинтезатором.

— Тобто в тебе немає ніякого високотехнологічного обладнання?

Геніальний маркетолог покрутив головою і переможно подивився на мене:

— Не-ма-є. Ані синтезатора, ані жодної пробірочки.

— А що ж тоді в нас у заставі за п’ять мільйонів шекелів?

Питання прозвучало, неначе ядерний вибух. Здається, Родимчик не встиг прорахувати всі можливі наслідки своїх одкровень.

— Вітаю, — показав я великого пальця.

— Ну ти артист! — додав Каганович несподівано весело.

— А лабораторія?! — заступник голови банку схопився за серце. Ніколи не думав, що банкіри бувають настільки вразливими.

Ліон сумно похитав головою.

— Вона ж куплена за кредитні гроші!

Здається, зараз тут буде мінімум один інфаркт.

— Зачекай, Ізо, — Родимчик раптом перейшов у наступ. — У чім проблема? Я що, не повертаю кредитів? Я кожного місяця плачу тобі великі відсотки і не затримав їх навіть на день. Ти заробляєш своє? Заробляєш. А застава… яка тобі різниця, яка застава, коли я добре плачу?