Брати Капранови - Розмір має значення

Звучало логічно, але, як виявилося, не для всіх учасників розмови.

— Тільки платиш моїми грошима, — на авансцену виступив Салман Каганович. Тепер він був як ніколи серйозним. — Ти вкрав кредити, а я тепер отримую меншу долю, бо ти говориш, що платиш відсотки. Це ти добре придумав, тільки забувся, з ким маєш справу.

— Я віддам твою долю, — поспішив запевнити переполоханий Родимчик. — Я просто не встиг повідомити. У мене є всі розрахунки, і я віддам все до шекеля, ти ж мене знаєш.

— А замовлення для марсіан? — вигукнув раптом лютий, як оса, ребе. — Ти збирався робити його в себе на кухні? Я ж за тебе ручався!

Я слухав це, наче музику. Ніколи не думав, що бувають настільки здібні хлопці! Володиєвський порівняно з цим Ліоном просто відпочиває! Однак моє розслідування все більше нагадувало сім богів щастя, традиційну японську іграшку, де в середині кожного наступного бога ховається ще один такий самісінький. Цікаво, чи дійду колись до останнього?

— Ребе, ви що, не знаєте, як робиться бізнес? Хай тільки буде замовлення, я візьму кредит і куплю все необхідне, — при слові «кредит» Лейбович знову схопився за серце. — В бізнесі все вирішує маркетинг.

— Підозрюю, що ви зможете закінчити вже без мене, — подальші розборки мене не цікавили. Я тепер прагнув якнайшвидше дістатися сировини. — Тільки наостанок одне маленьке питання до вас, ребе. Ваші колеги, зрозуміло, мали підстави для підозри, але ви… Навіщо ви сунули мені ту прослушку?

— То ви таки знайшли? — рабин навіть оком не зморгнув, наче йшлося про щоденну молитву.

— Знайшов, звичайно.

— Це про всяк випадок.

— Який випадок?

— Просто ви дуже схожі на інспектора…

— Інспектора?

— Так. Інспектора з Марсу.

Я не зміг сховати здивування:

— Що, вас теж перевіряють?

— Не те слово. Сил нема. Показники міграції падають, і ми крайні, бо всіх агітуємо, а самі не переселяємося.

— Співчуваю.

Вже виходячи з кімнати, я почув голос Родимчика:

— Але я хочу нагадати, що ви всі дали слово працювати зі мною так само, як і раніше…

— Любий друже, дякую дуже, — мовив я, заходячи до своєї кімнати і бачачи перед собою рідне обличчя колеги Сагайдачного.

— За що?

— За те, що у світі є ти та твій пацієнт — терорист зі Стожарів. Він мені дуже придався в Ізраїлі для залякування місцевої мафії.

Сагайдачний був налаштований по-філософському.

— Як упіймаю його, щонайперше передам подяку.

Я заліз у мережу та ще раз передивився експертизу ізраїльських зразків: «У сировині виробництва Ізраїлю зазначених вами домішок не виявлено. Сировина виробництва Росії містить двадцять два відсотки зазначеної вами домішки».

Все правильно. Зброю проти українців виробляють у Росії. Хто б міг подумати! Принаймні я одразу здогадався про це, ще коли прочитав назву фірми «Кремл Ентерпрайзес». Кремль — вам ця назва нічого не нагадує?

Вперше я познайомився із висновком експертизи ще в Ізраїлі.

Після розмови у синагозі взяти зразки на фабриці Родимчика було справою техніки. А з потрібними матеріалами в руках я тихо і непомітно ушився. Лише господар квартири заслужив на прощальну записку: «Фімо, я сподіваюся, що, продавши мене, ви заробили свої проценти».

Постачальників «Кремл Ентерпрайзес» було двоє — місцевий виробник сумішей для схуднення «Кан Хербз» та російська фірма з міста Сурґут, у назві якої вживалося скорочення «ИТУ». Нашою мовою це перекладалося як «Виправно-трудовий заклад», простіше кажучи — тюрма. Ну, а поки лабораторія УГС досліджувала добуту мною сировину, я оселився в готелі і почав шукати про всяк випадок підходи до ізраїльського постачальника. Чесно кажучи, я одразу не повірив, що він задіяний у справі, і висновок лабораторії це блискуче підтвердив.

Що потрібно сучасному агентові для успіху, окрім, зрозуміло, виучки, технічного забезпечення та інформаційної підтримки? Правильно. Інтуїція. Це найбільш потужна зброя в наших руках. От візьмемо для прикладу Родимчика. Іще під час першої зустрічі в коридорі я не сприйняв його за серйозного гравця і, як бачите, таки мав рацію. Жалюгідний аферист, от ким виявився шановний адон Ліон. Його використовували в темну, так само як і його мафіозних покровителів, і я відчув це від самого початку. А звідки береться інтуїція, спитаєте ви. З досвіду. Інтуїція — це концентрований досвід, якщо хочете, навіть екстрагований. Досвід, що його не можна сформулювати словами, записати або навіть намалювати. Він діє безпосередньо на мозок, можливо, навіть на спинний. Але це не тільки персональний досвід кожного агента, це досвід усієї організації, досвід поколінь працівників.