Брати Капранови - Розмір має значення

Я поблажливо похитав головою:

— Ідеться не про авторські права. Щоб вам було зрозуміліше, скажу, що лабораторії нашого замовника виробляють біологічну зброю…

— Зачекайте, — промовив Родимчик. — Я можу показати всі документи, і ви самі побачите…

Поки він живописав високий рівень легальності свого бізнесу, Салман сидів, заплющивши очі, Лейбович кивав головою в такт кожному слову, а ребе бігав поглядом з одного на іншого, намагаючись зорієнтуватися по ходу розмови.

— …у нас є подібні угоди на кожну компоненту і технологічний процес…

— А як ви гадаєте, — перебив я, — у мого клієнта такі документи є?

Ліон безпорадно озирнувся, немовби двієчник на уроці географії.

— Ну, якщо в нього теж все оформлено, тоді наші юристи…

— Ні, — перервав я жорстко. — У мого клієнта немає жодного контракту та взагалі жодної папірчини. І знаєте, чому?

Здається, рабин почав метикувати, хто тут головний, бо погляд його намертво прикипів до мого обличчя. Лейбович з Ліоном перезирнулися і синхронно знизали плечима.

— Тому що на біологічну зброю не буває легальних документів.

Тут Лейбович зробив страшні очі:

— Ти робиш зброю? Мишигінер Родимчик! А наші кредити…

Ліон заозирався, як зацькована лисиця:

— Яка зброя? Вперше чую.

— Біологічна, — уїдливо підказав я. — У зразках твого препарату знайдено компоненти біологічної зброї. Вони блокують процес фотосинтезу у воді і можуть бути причиною зникнення багатьох водних цивілізацій. Це називається акватерор.

Родимчик розгубився, і його партнери явно помітили це.

— Слухайте. Ми же знаходимося в цивілізованій країні. Давайте звернемося до суду, замовимо експертизу…

Я засміявся своїм неповторним срібним сміхом:

— Він пропонує міжпланетному терористові зустрітися в суді. Та ви знаєте, що буде, коли я просто перекажу таку вашу пропозицію?

— Зрозуміло, — нарешті промовив Салман, і всі, наче за командою, замовкли. — Чого хоче твій клієнт?

— Інформації, — просто відповів я. — Він хоче знати, хто саме застосовує його винаходи, і в кого він їх купив, щоб відповідно покарати і крадіїв, і тих, хто заробляє на краденому. Але враховуйте, що на одне з цих питань я вже маю відповідь.

Обережний ребе поцікавився:

— Яку відповідь?

— А дуже просту. На винаходах мого клієнта незаконно заробляєте ви — всі, хто сидить у цій кімнаті.

Треба віддати належне витримці пана Кагановича — він був єдиний, хто зберігав спокій, поки решта розмахували руками, на всі голоси вигукуючи: «А я тут до чого?»

Перечекавши перший шквал, я заспокійливо підняв руку.

— Пояснюю тим, хто не зрозумів. Щодо шановного Ліона, здається, сумнівів немає. Він таки заробляє на цій справі. Вам, пане банкіре, я хочу нагадати, що в «Кремл Ентерпрайзес» працюють кредити, з яких ви теж щось маєте, коли я щось тямлю в банківському бізнесі. І фінансові показники пана Родимчика ви контролюєте не менше, якщо не більше, ніж він сам. Щодо вас, вельмишановний ребе, то згадайте, на чиї гроші було відбудовано вашу синагогу, і чи не доказом цього є позолочена табличка при вході? А відносно адона Салмана…

— Далі, — перервав мене Каганович. — Чого ти хочеш?

— Я хочу, щоб ви сказали мені, у кого купили секрети мого клієнта.

Усі голови, неначе за командою, обернулися до зблідлого Ліона.

Він знову підскочив зі стільця.

— Та не купував я ніяких секретів! Скільки разів можна повторювати?

— А де ви їх взяли?

— Кого?

— Секрети.

Ліон сплеснув руками:

— Нема в мене ніяких секретів і ніякої зброї, я вам тисячу разів говорив.

— А що у вас є?

— У мене? У мене є лінія високотехнологічного виробництва харчових добавок, система маркетингу, дистрибуція, у мене найкращі в цій країні логістика і облік.

— І немає виробництва компонентів біологічної зброї?

— Нема, — сплеснув руками Родимчик, вже близький до істерики. — Я повністю контролюю всі свої підрозділи.

— Гаразд, — я трошки зменшив тиск. — Тоді, може, у сировині? Ви ж закуповуєте сировину?

— Закуповую.

— То може, вся справа в сировині?

Скидалося на те, що вони й справді не відають, що творять. Переді мною сиділи марсіаністський рабин, промисловий бізнес-вундеркінд, банкір по зв’язках з владою і відпрацьований міжнародний аферист. Це аж ніяк не скидалося на терористичний осередок. Однак драматичні ефекти досягли свого апогею, а очі усіх учасників схрестилися на Родимчикові. Хіба він і справді крайній?