Брати Капранови - Розмір має значення

— Шалом, панове, приношу вибачення за спізнення. Я поїхав спочатку на той пустир, а тоді з дороги довелося розвертатися. Самі знаєте, який тепер трафік.

Він коротко потис усім руки, а мою затримав:

— Вас я знаю. Ви хочете купити наш препарат. Бачите, все одно довелося звертатися до мене. Я ж попереджав, що з менеджерами у вас нічого не вийде. Запам’ятайте на майбутнє, що про серйозні справи завжди треба говорити з господарем.

— Помиляєшся, Ліоне, — сказав раптом Ізо Лейбович. — Це не твій покупець, а представник Міжпланетної виконавчої служби.

— Ні, — заперечив Каганович. — Це просто кур’єр. Кур’єр султана Брунею.

— А я гадав, що це мій спонсор, — зі свого боку підключився рабин.

— А ще, друже Ліон, я маю надійну інформацію, що він приїхав з Києва, щоб зруйнувати твій бізнес і перенести виробництво твого зілля в Україну, — додав Салман на солодке.

Останні слова важко повисли у повітрі. Скоріш за все, за них я мав би дякувати Фімі, а точніше, його візиту до салону Салманової машини.

Проте якщо хтось розраховував збентежити таким чином агента УГС, то він дуже помилявся. Я уже створив ситуацію, а саме — усі четверо зараз були переді мною. А отже тепер…

— А отже тепер дозвольте відрекомендуватися, — голосом циркового шпрехшталмейстера оголосив я. — Агент Мамай до ваших послуг.

Я повільно сунув руку до кишені, видобув назовні посвідку, розгорнув і підсунув перед самі очі наймолодшого з усіх фігурантів — Ліона Родимчика.

— Читай.

— Детектів Агенсі Інтернешенел. Агент першої категорії Мамай.

— Тю-тю! — поважливо свиснув Лейбович.

— ДАІ, — повторив я. — Ця абревіатура, сподіваюся, всім знайома?

У нас в УГС не люблять ДАІ. Вони не дуже розбірливі у виборі клієнтури і безмежно цинічні за арсеналом прийомів. Але в реальному житті доводиться співпрацювати — повірте, що для прикриття темних справ немає нічого кращого за ДАІшну корочку.

— Значить, ви точно не спонсор, — рабин єдиний у всій компанії намагався не втрачати гумор. — Плакали мої грошики.

— Я одразу здогадався, що ти не кур’єр. Але який інтерес до наших скромних персон у такої поважної організації?

Почувши ці слова, я обернувся до Салмана:

— Ви як людина найбільш поінформована у певних питаннях маєте знати, хто криється за прізвиськом Чорна Інфузорія із системи Стожарів. Розкажіть, будь ласка, громаді.

Каганович зробив губами свій коронний рух, неначе ловив вставну щелепу.

— Це відома особа. Можна сказати, авторитетна. Усі бізнесмени його поважають, тому що просто нема куди діватись.

— Терорист, — додав я від себе.

Салман поважно кивнув.

— Один з найбільших відморозків у Всесвіті, попри той факт, що живе у воді температурою плюс 70 градусів, — уточнив я.

І знову кивок.

— От, власне, він і є нашим замовником у цій справі.

Салман Каганович подивився на Родимчика так, неначе бажав йому негайно провалитися до пекла. Як я тонко все розрахував!

— Зачекайте, — втрутився раптом ребе. — Він же не юдей. Скажіть мені, будь ласка, яке все це має відношення до нашої синагоги?

— До вашої синагоги ми іще дійдемо, — пообіцяв я і повільно, наче фокусник, витяг з кишені жовтогарячу коробку з-під «Граціози». — Цю продукцію роблять із сировини вашого виробництва?

Я навмисне адресував останнє запитання у простір, тобто нікому конкретно, але обізвався на нього Ліон.

— Нашого.

— Саме в цьому і полягає головна проблема.

Якщо спробувати кількома словами описати тактику, обрану мною для цієї розмови, то можна назвати це так: драматичні ефекти. Уявіть собі, що вам призначено зустріч на пустирі, де за кожним горбком може ховатися снайпер, а під кожним листочком — міна з дистанційним керуванням. Ну як, занервувалися? А тепер дивіться, що далі буде.

Я витримав театральну паузу і обвів поглядом принишклу публіку. На обличчях читалася тривога, що й вимагалося.

— У зразках цього препарату було знайдено фрагменти біологічних речовин, розроблених нашим замовником. Він має всі права на рецептуру і був дуже стурбований витоком інформації, а можливо, навіть і зразків зі своїх лабораторій. Шановний пан, що має прізвисько Чорна Інфузорія, замовив нам розслідування. Ми повинні знайти винних. Ну, а вже каратиме їх, — я повернувся до Салмана і розвів руками, — за традицією, каратиме він сам.

Ліон звів на мене меткі очі:

— Якщо йдеться про авторські права, то мушу зауважити, що ми маємо всі ліцензії. Я довіряю своїй юридичній компанії, вони все оформлюють як слід.