Еріх Ремарк - На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші

Здесь есть возможность читать онлайн «Еріх Ремарк - На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Клуб сімейного дозвілля, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Тема людини, яка попри всі жахи війни не втратила здатності до справжнього кохання і дружби, — одна з провідних у творчості Ремарка. Пройшовши через окопи, виживши на полях Першої світової, молодь шукає себе в новому світі, де немає смертей, не вибухають гранати та не гинуть бойові побратими. У їхніх серцях палає й веде вперед невгасимий вогонь — жага до життя.
У часи, коли світ сповнився жаху та страждань, коли люди безжально та безглуздо вбивали один одного, хтось мусив сказати: «Ніколи ще життя не було таким дорогоцінним, як сьогодні… коли воно так мало коштує». Цією людиною був Ерих Марія Ремарк.
«НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН»
Пауль Боймер і його однокласники потрапили в окопи зі шкільної лави. Зазирнувши у сталеві очі війни, ці хлопчаки не можуть повірити, що колись вона скінчиться, що настане мирне життя. Чи знайдуть у ньому опалені боями юнаки своє місце? Та це буде потім, а тепер… тепер на Західному фронті без змін.
«ПОВЕРНЕННЯ»
Вони повернулися з війни. Вони вижили. І тепер треба… жити далі. Проте все, що було важливим колись, раптом втрачає значення. Попри страх, безнадію, самотність герої повинні знайти новий сенс життя…
«ТРИ ТОВАРИШІ»
Один із кращих світових романів про справжню дружбу і велике кохання… Війна опекла душі людей, і рани ще не загоїлися. Але все можна подолати, коли поруч є два товариші і кохана. Найвідоміший твір Ремарка — мабуть, найкрасивіша історія людських почуттів.

На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Через кілька днів я відчув, що в мене закололо в грудях, і почав кашляти. Головний лікар, ідучи коридором, почув це і зазирнув до мене в кімнату.

— А зайдіть-но до мене в кабінет.

— Я тільки кашлянув, і більше нічого, — відповів я.

— Це не має значення, — сказав він. — 3 таким кашлем вам не можна сидіти у фрейлейн Гольман. Зараз же йдіть зі мною.

У кабінеті я просто-таки із задоволенням скинув сорочку. Тут, у гірському санаторії, здоров’я здавалося якоюсь майже незаконною перевагою; здорова людина починала ставитись до себе як до спекулянта або дезертира.

Головний лікар здивовано подивився на мене:

— Та ви ще, здається, й радієте чомусь, — сказав він, наморщивши лоба.

Потім уважно вислухав мене. Оглядаючи блискучі речі на стінах, я дихав то глибоко, то швидко й коротко, то вдихав, то видихав, як він наказував мені. При цьому я знову відчув, як у грудях щось кольнуло, і був задоволений з того, що тепер хоч чимось був подібний до Пат.

— Ви застудилися, — констатував лікар. — Полежте день чи два в ліжку або принаймні не виходьте з кімнати. До фрейлейн Гольман вам заходити не можна. Не ради вас — ради фрейлейн Гольман.

— А можна розмовляти з нею крізь двері? — спитав я. — Або з балкона?

— З балкона можна, але всього кілька хвилин, і, коли вже вам так хочеться, крізь двері теж, якщо добре прополощете горло. Крім застуди, у вас іще й катар горла від куріння.

— А легені? — Я чомусь сподівався, що там хоч трохи негаразд. Тоді б я краще почувався перед Пат.

— Ваших легенів вистачило б на трьох, — заявив головний лікар. — Ви найздоровіший з людей, яких я зустрічав протягом багатьох років. Але у вас досить-таки тверда печінка. Мабуть, ви забагато п’єте.

Він щось прописав мені, і я повернувся до кімнати.

— Роббі, — спитала Пат із своєї палати. — Що він сказав?

— Мені не можна заходити до тебе поки що… — відповів я, зупинившись на дверях. — Суворо заборонено. Є небезпека, що може передатися хвороба.

— От бачиш, — злякано мовила вона, — я вже давно не хотіла цього…

— Небезпечно для тебе, Пат. Не для мене.

— Облиш дурниці, — сказала вона. — Поясни мені як слід, що сталося.

— Я правду кажу. Сестро! — Я кивнув черговій сестрі, що саме принесла мені медикаменти. — Скажіть фрейлейн Гольман, хто з нас двох небезпечніший.

— Пан Локамп, — пояснила сестра, — йому не можна виходити, щоб він не заразив вас.

Пат недовірливо дивилась то на сестру, то на мене. Я показав їй крізь двері медикаменти. Вона зрозуміла, що це так, і почала сміятися, — дедалі дужче, аж у неї сльози виступили на очах і вона закашлялась так болісно, що сестра мусила побігти до неї і підняти їй вище голову.

— Боже, любий мій, — шепотіла вона, — ой, як це смішно. А як ти пишаєшся!

Пат була весела весь вечір. Звичайно, я не лишив її саму, а, одягнувши тепле пальто й закутавши добре шию, сидів до півночі на балконі, — сигара в одній руці, чарка — в другій, з пляшкою коньяку в ногах, — і розповідав їй усілякі пригоди зі свого життя; час від часу мене перебивав і надихав її тихий щебетливий сміх; а я брехав і брехав, щоб викликати посмішку на її обличчі. Я радів своєму кашлю, бухикав, як міг, випив пляшку до дна й на ранок був уже здоровий.

Знову повіяв альпійський вітер. Од нього деренчали шибки; нижче й нижче спускалися хмари, став зсуватися сніг, і вночі чути було обвали; хворі лежали збуджені, нервові й не могли заснути, прислухаючись до погоди. На закритих від вітру схилах почали цвісти крокуси, а на дорогах поміж санками з’явилися перші екіпажі на високих колесах.

Пат дедалі слабішала. Вона вже не могла вставати. Ночами в неї часто були приступи задухи. Тоді вона блідла від страху перед смертю. Я тримав її вологі, безсилі руки.

— Тільки б пережити цю годину! — задихалась вона. — Лише цю годину, Роббі. Саме в цей час помирають…

Пат боялася останньої години перед світанком. Вона вірила, що наприкінці ночі невідомий струмінь життя слабне і майже згасає — і тільки цієї години боялася й хотіла, щоб я був з нею. А взагалі Пат була така мужня, що я не раз зціплював зуби, дивлячись на неї.

Я переніс своє ліжко до неї в кімнату й сідав до неї, коли вона прокидалась і коли її очі сповнювались одчайдушного благання. Я нерідко думав про ампули морфію, що лежали у валізі, і вдався б до них без жодних вагань, якби не бачив, яка вона рада та вдячна за кожен новий день життя.

Я сидів біля її ліжка й розповідав усе, що спадало мені на думку. Пат не можна було багато говорити, і вона слухала, коли я розповідав про різні випадки з мого життя. Найбільше любила вона слухати історії з моїх шкільних років. Іноді, тільки-но перемігши новий приступ, бліда й розбита, сидячи в подушках, знову просила, щоб я зобразив їй когось із моїх учителів. Розмахуючи руками й погладжуючи удавану руду бороду, я ходив по кімнаті, сопів і рипучим голосом виголошував професорські мудрості. Я щодня вигадував щось нове, і Пат помалу стала розрізняти всіх забіяк і баламутів з нашого класу, що завдавали учителям найбільше прикрощів. Одного разу, зачувши громовий бас нашого ректора, наскочила чергова сестра… Потрібен був час, поки я, на превелику втіху Пат, переконав сестру, що я не збожеволів, хоча й стрибав серед ночі по кімнаті в пелерині та капловухому капелюсі й давав прочухана якомусь Карлу Оссеге, що підступно підпиляв кафедру.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»

Обсуждение, отзывы о книге «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x