Еріх Ремарк - На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші

Здесь есть возможность читать онлайн «Еріх Ремарк - На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Клуб сімейного дозвілля, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Тема людини, яка попри всі жахи війни не втратила здатності до справжнього кохання і дружби, — одна з провідних у творчості Ремарка. Пройшовши через окопи, виживши на полях Першої світової, молодь шукає себе в новому світі, де немає смертей, не вибухають гранати та не гинуть бойові побратими. У їхніх серцях палає й веде вперед невгасимий вогонь — жага до життя.
У часи, коли світ сповнився жаху та страждань, коли люди безжально та безглуздо вбивали один одного, хтось мусив сказати: «Ніколи ще життя не було таким дорогоцінним, як сьогодні… коли воно так мало коштує». Цією людиною був Ерих Марія Ремарк.
«НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН»
Пауль Боймер і його однокласники потрапили в окопи зі шкільної лави. Зазирнувши у сталеві очі війни, ці хлопчаки не можуть повірити, що колись вона скінчиться, що настане мирне життя. Чи знайдуть у ньому опалені боями юнаки своє місце? Та це буде потім, а тепер… тепер на Західному фронті без змін.
«ПОВЕРНЕННЯ»
Вони повернулися з війни. Вони вижили. І тепер треба… жити далі. Проте все, що було важливим колись, раптом втрачає значення. Попри страх, безнадію, самотність герої повинні знайти новий сенс життя…
«ТРИ ТОВАРИШІ»
Один із кращих світових романів про справжню дружбу і велике кохання… Війна опекла душі людей, і рани ще не загоїлися. Але все можна подолати, коли поруч є два товариші і кохана. Найвідоміший твір Ремарка — мабуть, найкрасивіша історія людських почуттів.

На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Збожеволів? Ні, я прорахувався! — Він зліг на стіл і дихнув мені в обличчя коньячним перегаром. — Прорахувався. Вони обдурили мене. Свині. Усі свині. Ви теж доброчесна свиня.

— Якби ви не були хворі, я викинув би вас у вікно, — сказав я.

— Хворий? Хворий? — кричав він, як папуга. — Я здоровий, майже зовсім здоровий, оце саме йду звідти! Незвичайний випадок раптової інкапсуляції! Скажете, жарт?

— То радійте цьому, — сказав я. — Коли ви поїдете звідси, ви забудете всі ваші переживання.

— Забуду? — не вгавав він. — Ви так гадаєте? Гендлярська ви голова, от що! Хай вам Бог збереже вашу черству душу!..

Він пішов, похитуючись, але потім знову вернувся:

— Ходімте зі мною! Побудьте зі мною, давайте вип’ємо разом. Я заплачу за все. Я не можу тепер лишатись на самоті.

— Не маю часу, — відповів я. — Пошукайте собі когось іншого.

Я знову пішов нагору до Пат. Вона лежала, важко дихаючи, з кількома подушками за спиною.

— Ти не хочеш походити на лижах? — спитала вона.

Я похитав головою:

— Дуже поганий сніг. Усюди тане.

— То, може б, пограв з Антоніо в шахи?

— Ні, — сказав я. — Хочу посидіти тут, біля тебе.

— Бідний Роббі! — Вона спробувала трохи повернутись. — То візьми хоча б випий що-небудь.

— Це я можу.

Я пішов до своєї кімнати та приніс звідти пляшку коньяку й чарку.

— Хочеш трошки? — спитав я її. — Тобі можна, ти ж знаєш.

Вона відпила маленький ковточок, потім ще один. Тоді віддала мені чарку. Я долив її й випив.

— Тобі не слід пита з тої самої чарки, що й я, — сказала Пат.

— Ти нічого кращого не могла придумати? — Я ще раз налив чарку та знову перехилив її.

Вона похитала головою:

— Не можна так, Роббі. І ти не повинен більше цілувати мене. Тобі взагалі не можна так багато бувати зі мною. Ти не маєш права захворіти.

— Я буду цілувати тебе — і плювати мені на все інше, — заперечив я.

— Ні, не можна. Тобі вже не можна й спати в моєму ліжку.

— Добре, тоді спи ти в моєму.

Вона вперто стиснула губи:

— Облиш це, Роббі. Ти повинен ще довго жити. Я хочу, щоб ти зберіг своє здоров’я, щоб мав дітей і дружину…

— Не хочу я ніяких дітей і ніякої дружини, крім тебе. Ти моє дитя і моя дружина.

Якусь хвильку вона полежала мовчки.

— Я б дуже хотіла мати від тебе дитину, Роббі, — сказала потім і прихилилась обличчям до мого плеча. — Досі мені цього не хотілося. Я не могла собі цього навіть уявити. А тепер часто думаю про це. Добре було б залишити після себе хоча б щось. Дитя тільки глянуло б на тебе, і ти б одразу згадав мене. І тоді б я ще хоч трохи побула з тобою…

— У нас іще буде дитина, — сказав я. — Коли ти видужаєш. Мені дуже хочеться, щоб ти подарувала мені дитину, Пат. Але дівчинку, і ми її назвемо теж Пат. Вона взяла чарку з моїх рук і випила ще ковточок.

— А може, це й краще, що в нас немає дитини, любий. Не треба, щоб у тебе щось залишалося після мене. Ти повинен забути мене. А коли згадаєш, то думай тільки про те, як гарно нам було вдвох, — більш нічого. І що воно минуло, цього ми ніколи не зможемо збагнути. І ти не повинен сумувати…

— Мені сумно, коли ти таке говориш.

Якийсь час вона мовчки дивилась на мене.

— Коли отак лежиш, багато дечого спадає на думку. І багато що, чого раніше зовсім не помічав, здається дивним. Ти знаєш, чого я ніяк не можу зрозуміти? Що можна так любити одне одного, як ми, і все-таки один помирає…

— Мовчи, — сказав я. — Хтось один завжди має померти перший, так завжди буває в житті. Але нам з тобою ще далеко до цього.

— Треба, щоб помирали тільки самотні. Або коли одне одного ненавидять… а не тоді, коли кохають.

Я змусив себе посміхнутись.

— Так, Пат, — сказав я, беручи її гарячі руки в свої. — Якби ми з тобою творили світ, він був би кращий, правда?

Вона кивнула:

— Так, любий. Ми б уже такого не допустили. Коли б хоч знати, що буде потім. Ти віриш у те, ніби потім знову щось буде?..

— Вірю, — відповів я. — Світ так погано створений, що цим не може все закінчитися.

Вона усміхнулась:

— Це теж аргумент. А ти вважаєш, що вони теж погано створені? — Вона показала на букет жовтих троянд біля її ліжка.

— У тім-то й річ, — відповів я. — Деталі чудові, але в цілому все — безглузде. Наче створене тим, хто, побачивши дивну розмаїтість життя, нічого кращого не придумав, як знищити його.

— І тоді створювати знов, — додала Пат.

— І в цьому я не бачу ніякого сенсу, — відповів я. — Від цього воно досі кращим не стало.

— А все ж, мій любий, — сказала Пат, — з нами в нього добре вийшло. Краще не могло й бути. Лише недовго, дуже вже недовго.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші»

Обсуждение, отзывы о книге «На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x