Мигель Унамуно - Життя Дон Кіхота і Санчо

Проте мухи, блохи та комарі можуть нічого не боятися, бо ми ж бачимо — нам не до них: хай там які події з їхніми інтригами та плітками відбуваються в тому місті, про яке я пишу, чи існує якась інша можливість так чи інак і під тією або іншою назвою донести їх до нащадків, якщо не вдасться мені або комусь іншому, хто, як і я, кохає Дульсінею, змалювати їх, відзначивши тільки їхні універсальні та вічні характеристики?

Тисячу разів я казав собі та повторював, що найбільше та найтриваліше в мистецтві й літературі будувалося з обмежених матеріалів, і всім відомо, що, коли ми програємо в екстенсивності, ми виграємо в інтенсивності. Але річ у тому, що, виграючи в інтенсивності, ми також виграємо і в екстенсивності, хоч би яким парадоксальним це нам здавалося: і ми виграємо також у тривалості. Атом — вічний, якщо існує атом. Те, що належить одній людині, належить і всім людям; найіндивідуальніше є найзагальнішим. І я, зі свого боку, волію бути вічним атомом, аніж швидкоплинною миттю в історії Всесвіту.

Абсолютно індивідуальне є абсолютно універсальним, бо навіть у логіці ми ототожнюємо індивідуальні висловлювання з загальними. Методом виключення ми приходимо до суспільного договору Жан-Жака Руссо [91] Жан-Жак Руссо (Jean-Jacques Rousseau, 1712–1778) — французький письменник і філософ, одним із його творів є «Про суспільну угоду, або Принципи політичного права» (Contrat social, ou Principes du droit politique, 1762). , до безперої двоногої істоти Платона [92] Платон (бл. 427 — бл. 348 до н. е.) — один із найвідоміших давньогрецьких філософів, засновник філософського ідеалізму. , до homo sapiens Ліннея [93] Карл Лінней (Cari Linné, 1707–1778) — шведський природознавець, який у своїй класифікації тварин виділив людину в окремий вид homo sapiens. або до вертикального ссавця сучасної науки, тобто до одного з визначень людини, яка не перебуває ні тут, ні там, ні в теперішньому часі, ні в минулому, не перебуває ні в якійсь певній точці простору, ні в якомусь певному часі, а тому є homo insipidus [94] Людина ніяка ( з лат., прим. перекл .). . І тому, що більше й тісніше прив’язується діяльність людини до якогось обмеженого простору й обмеженого часу, то універсальнішим і тривалішим стає божественний подмух, який вихоплюється з її душі, — у міру того як вона поривається до вічності та нескінченності. Найбільшою брехнею історії є так звана всесвітня або універсальна історія.

Подивіться на Дон Кіхота: Дон Кіхот не поїхав до Фландрії і не сів на корабель, який би доправив його до Америки, він не брав участі в жодній із великих історичних подій свого часу, він мандрував лише по запилюжених дорогах своєї рідної провінції Ламанча, прагнучи допомогти всім, хто зустрічався йому на цих дорогах і хто потребував його помочі, він захищав скривджених і карав винних. Його серце підказувало йому, що, перемігши вітряки Ламанчі, він тим самим перемагав і всі інші вітряки у світі, а покаравши багатія Хуана Лантуха, він тим самим покарав усіх багатіїв, безжальних і жадібних. Бо не випадає сумніватися, що в той день, коли буде переможено цілком і повністю якогось лиходія, лиходійство почне зникати з лиця землі, й незабаром повністю зникне з неї.

Дон Кіхот був, іще раз хочу про це сказати, вірним учнем Христа, а Христос із Назарета перетворив своє життя на вічну науку на полях і дорогах маленької Галілеї. З усіх міст Він був лише в Єрусалимі, а Дон Кіхот відвідав лише Барселону, яка була Єрусалимом для нашого кабальєро.

Немає нікого менш універсального, аніж так званий космополіт, як сьогодні мають звичай іменувати тих, котрі вважають себе громадянами світу; немає нічого менш вічного, аніж те, що ми хочемо поставити поза часом. У надрах речей, а не поза ними, перебувають вічне й нескінченне. Вічність — це субстанція моменту, який минає, а не те, що огортає минуле, теперішнє й майбутнє всіх тривалостей; нескінченність — це субстанція тієї точки, на яку я дивлюся, а не те, що огортає ширину, довжину та висоту всіх протяжностей. Вічність і нескінченність — це, відповідно, субстанції часу й простору, а ті є їхніми формами: потенційно цілими в кожну мить тривалості — перша, й у кожній точці протяжності — друга.

Отже, полюймо й ковтаймо отруйних мух, які гудуть і вимахують своїми жалами, кружляючи навколо нас, і Дульсінея дасть нам силу перетворити це полювання на епічну битву, яку оспівуватимуть протягом століть у всьому світі й на всій землі.