Іван Карпенко-Карий - Cто тисяч

Копач.Я чувствую, що аж тут моя судьба розрішиться… Всякому своє - вірте, що провідєніє недурно указало мені цей путь - будуть і гроші. Отоді зашумить Банавентура-копач!

Герасим.Що ж би ви зробили, якби гроші викопали?

Копач.Зараз би поїхав в Париж.

Герасим.Чого? Щуп оцей показувать… Та ви ж і балакать по-їхньому не вмієте.

Копач.О, я їм скажу… Та все одно ви не зрозумієте!

Герасим.Е, бачите, ви не вмієте, та вже й круть-верть.

Копач.Не вмію? Вів ля Буланже, вів ля Ельзас, аб-а Ельман! Оле куто ля фуршет!… Оле кашон, ля помдетер, вів ля патрі!… А що?

Герасим.Та хто його знає що! Чую тілько, що не по-нашому лопочете.

Копач.В тім сила! Ви собі думаєте, що це дурак який ходить?

Герасим.Та хто його знає.

Копач.То-то бо й є! А я мовчу і таки свого доб'юсь… а тоді і будете руками об поли бить… Хе-хе-хе! Наука, Нико-димович, наука! Можна пожаліть, що ви сина не вчили, а я б коло нього був позанявся, і він би знав французького язика не хуже мене, для того є самоучитель. Марго й другі книги.:

Герасим.Що там наука? Забавка дитяча! На біса йому здалося отак лопотать язиком, як ви оце лопочете, хіба гиндиків дражнить? Я придивився: як тілько вчений, так і голодрабець: ні землі, ні грошей, і таки дурень дурнем - застав його коняку запрягать, то й не запряже, він зараз полізе по книжках, по тих ріхметиках шукать, як це робиться.

Копач.Практики нема. А от я запряжу вам в яку хочете збрую: хоч в затяжний хомут, хоч у шори… Хе-хе-хе! А от втиори ви і не запряжете!

Герасим.Що ні, то ні. Я їх і не бачив, які вони.

Копач.Хе-хе-хе! От бачите… і тут наука… Ні, ви протів науки не ідіть! Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш. От і в службі: я був первин в цілій дивізії! Хто найкращий їздок? Копач! Хто хрунтовик? Копач! Хто службу зна, як своїх п'ять пальців? Копач! Хе-хе-хе! Мамінькіни синки в картишки грають, на тройках роз'їжджають, а копач в караулі, за уставом сидить, всяку службу за них справляє; від того не то що, а й сама норовиста коняка, коли на неї сідав копач, чула - в шенкелях чула - опит і науку і, як дитина, покірно ходила перед фрунтом!… Ні, ви, Никодимович, проти науки не йдіть.

Герасим.Вчений поки бога змалює, то чорта з'їсть. Та це все чортзна-що ми балакаєм; краще ви скажіть мені, чи не знаєте багатої дівчини для мого Романа! Ви по світу ходите, то повинні знать, де є багаті дівчата.

Копач.Знаю. Як не знать - знаю… От хоч би й у старшого Пузиря - дві дочки на возрасті. Я у них як дома.

Герасим.А скільки Пузир дасть приданого за дочкою, грішми? Як думаєте?

Копач.Не скажу. А тим часом спрос не біда. А знаєте що? А ви кажіть: що? А от що! Поїдемо ми завтра з Романом до Пузирів… Так, ніби поросят купувати, - у них завод добрий. Там кабани, прямо хоч лягай на спині. Круп отакий… ребра круті, ніжки коротенькі, як добре угодуєш, пудів вісім сала! Вам таки треба парочку поросят таких купить. Свині- грунт у хазяйстві: і сало, і ковбаси, і окороки - та й продать можна. Пузир продав двадцять годованих кабанів і згріб тисячу карбованців.

Герасим.Тисячу? Оце грунт, що гроші можна загрібать, а окороки - то німецька вигадка.

Копач.Ой, не кажіть! Якби оце окорок, та горчиця, та горілки чарку - як би ви смакували!

Герасим.Ви таки, мабуть, любите по-панськи: хоч не їсти, то побалакать про смачну їжу.

Копач.Не в тім річ! Заговорили за дівчат, а звели на свиней. Що ви скажете на моє предложеніє їхать до Пузиря на оглядини?

Герасим.А що ж, з богом! Хіба коней наймать, чи що?

Копач.Жаль тілько, що Роман французького язика не знає, а то ми б там з ним жуків пускали - жеркотали б по-французькому. Хе-хе-хе! Це важний предмет.

Герасим.Та це чортзна-що! Ви ударяйте на гроші - гроші всьому голова.

Входе Роман.

Ті ж і Роман.

Роман.Здрастуйте вам ще раз.

Копач.Здоров, здоров, ле-козак.

Роман.Ідіть, тату, обідать, ми вже пообідали.

Копач.Ходім, ходім, а то я нагадав окороки та так розтривожив апетита, що аж слина котиться.

Герасим.Ну, ходім, замість окорока - борщу та каші попоїмо, а ти, сину, сходи до Московчука, нехай він тебе підстриже під польку.

Роман.Для чого?

Герасим.Тут таке діло, сину: завтра неділя, то зберешся раненько, поїдеш з паном копачем до Пузирів. Запряжеш пару сірих жеребців у нового хвургона і сам одягнешся по-празниковому.