Алессандро Мандзоні - Заручені

Як чоловік учений, він не любив ні верховодити, ні підкорятись. Нехай у всіх домашніх справах господинею буде його дружина,— щасти їй! Але бути рабом — оце вже ні! І якщо принагідно він, на прохання донни Прасседе, надавав до її послуг своє перо, то тільки щоб показати свій хист. А втім, він і тут міг відмовитись, коли не був певен того, про що вона хотіла примусити його писати.

«А ви сядьте лишень,— казав він у таких випадках,— і напишіть самі, коли вам усе так зрозуміло». Неодноразово силкуючись упродовж певного часу — і завжди даремно — примусити його перейти від неробства до діла, донна Прасседе часто обмежувалася бурчанням, причому називала його диваком, чоловіком, який не бачить далі свого носа, грамотієм; однак в останню назву вона разом із роздратуванням вкладала і певну частку самовтіхи.

Дон Ферранте цілісінькі дні проводив у своєму робочому кабінеті, де в нього була велика книгозбірня, десь томів триста,— все найвідоміші твори з різних питань, на кожному з яких він до певної міри знався. Що стосується астрології, то всі його вважали — і з цілковитою на те підставою — далеко не дилетантом, бо він володів з цього предмета не лише загальними відомостями й звичайною термінологією щодо всяких впливів, аспектів, збігів, але й умів доречно й неначе з кафедри розповісти про дванадцять зодіакальних знаків, про великі круги, про світлі й темні градуси, про кульмінації й схилення, про обертання, одно слово, про найточніші й найпотаємніші початки науки. І, мабуть, уже років двадцять, як він на постійних і тривалих диспутах підтримував систему Кардано [128] Джероламо Кардано (1501—1576) — італійський математик, філософ і лікар. В його натурфілософській системі, поряд з елементами астрології, є й деякі природно-наукові ідеї. проти іншого вченого, що запекло захищав Алкабіція,— просто через упертість, як казав дон Ферранте. Він охоче визнавав перевагу стародавніх учених, проте не терпів, якщо не віддавали належного вченим сучасним, коли ця перевага була явно на їхньому боці. Історію науки він знав так само добре. Умів принагідно процитувати найзнаменитіші передбачення, які вже збулися, умів міркувати тонко й по-вченому з приводу інших знаменитих передбачень, що не збулися й пішли в небуття, умів показати, що туг була провина не науки, а тих, хто не зумів правильно застосувати її.

Він засвоїв чимало даних з античної філософії і безперервно вивчав її далі, читаючи Діогена Лаерція та інших авторів. Проте, хоч які хороші були ті філософські системи, їх усе-таки важко сумістити, тож коли хочеш бути філософом, то повинен зупинити свій вибір на певному авторі,— дон Ферранте вибрав Арістотеля, який, за його словами, не був ні античний, ні сучасний, а філософ поза часом. Він мав також цілу добірку різних праць наймудріших і найдотепніших послідовників Арістотеля. Але праць його супротивників він ніколи не читав, щоб, як він казав, не гаяти часу даремно, і не купував їх, щоб не витрачати даремно грошей. Проте, як виняток, він відвів у своїй книгозбірні місце знаменитим двадцяти двом книгам «De subtilitate» [129] «Про тонкість речей» ( латин. ). — У цій праці Кардано виклав свою натурфілософську систему. Натурфілософія — тобто «філософія природи», «природознавство як частина філософії». і деяким іншим працям Кардано, спрямованим проти перипатетиків [130] Перипатетик — послідовник філософії Арістотеля. В середні віки так називали прибічників переробленої й спотвореної схоластами й церковниками філософії Арістотеля, з якої було вилучено матеріалістичні елементи. ; зробив він це з пошани до заслуг вченого в галузі астрології. За словами дона Ферранте, той, хто зумів написати трактат «De restitutione temporum et motuum coelestium» [131] «Про виправлення часів і небесних рухів» ( латин .). і книгу «Duodecim geniturarum» [132] «Дванадцять годин народження» ( латин. ) — праця з астрології. , заслуговує на те, щоб його вислухали, навіть коли він помиляється; а найбільша вада цього вченого та, що в нього забагато розуму; і що ніхто навіть уявити собі не може, чого досяг би він у філософії, якби завжди йшов правильним шляхом. У всякому разі, хоча в очах учених людей дон Ферранте вважався переконаним перипатетиком, однак йому самому здавалося, що його знання ще недостатні, і він не раз казав з чарівною скромністю, що сутність, душа світу і природа речей зовсім не такі прості речі, як це може здатися.

Натурфілософія правила йому більше за розвагу, ніж за предмет глибокого вивчення. Навіть праці Арістотеля, як і Плінія, в цій галузі він скорше переглянув, ніж вивчив. І все ж завдяки цьому читанню й відомостям, вичитаним мимохідь із трактату з загальної філософії, поверховому знайомству з «Magia naturale» Порта [133] Порта Джован-Баттіста (1530—1615) — італійський фізик і натурфілософ, автор «Природної магії». , з трьома історіями — lapidum, anixnalium, plantarum [134] Каменів, тварин, рослин ( латин .). — Кардано, з трактатом Альберта Великого [135] Альберт Великий — Альберт фон Больштендт (1193— 1280) — німецький теолог і філософ-схоласт, один з ідеологів феодального ладу. «Великим» його називали католицькі богослови. про трави, рослини, тварин, завдяки знайомству з деякими іншими не такими важливими працями він умів принагідно похизуватися в товаристві, розводячись про чудесні властивості та рідкісні особливості найрізноманітніших цілющих трав; точно описувати зовнішній вигляд і звички сирен та чудесного фенікса; міг пояснити, чому не горить в огні саламандра; як прилипало, ця дрібнесенька рибка, володіє силою й здатністю несподівано спиняти у відкритому морі будь-який великий корабель; як краплі роси всередині мушель перетворюються на перли; як хамелеон живиться повітрям; як з чимраз твердішого льоду впродовж віків утворюються кристали — і багато інших найдавніших таємниць природи.