Франц Кафка - Твори - оповідання, романи, листи, щоденники

19 лютого . Сподівання?

20 лютого . Непомітне життя. Помітні невдачі.

1 березня . «Річард III». Знепритомнів.

5 березня . Три дні в ліжку. Невеличне товариство біля ліжка. Поворот. Утеча. Цілковита поразка. Весь час замкнена в кімнатах світова історія.

6 березня . Знов поважний і стомлений.

7 березня . Вчора найгірший вечір, так, наче всьому настав край.

9 березня . Та це була лише втома, але сьогодні новий напад, аж піт на чолі виступив. А що, коли задихнешся сам? Що, коли внаслідок наполегливого спостереження за собою отвір, крізь який уливаєшся у світ, стане надто вузьким чи й узагалі зімкнеться? Часом я вже недалекий від цього. Річка, що тече навспак. Великою мірою це відбувається вже давно.

Скочити самому на коня того, хто нападає. Єдина можливість. Але скільки сили й спритності для цього потрібно! І як уже пізно!

Життя незайманого лісу. Заздрю щасливій, непогамовній природі, що працює все ж таки вочевидь з нужди (геть як я), проте завше виконує всі вимоги противника. Та ще й так легко, так мелодійно.

Колись, як у мене що-небудь боліло й біль ущухав, я був щасливий, тепер я відчуваю лише полегкість, але не покидає й гірке відчуття: «Знов усього лишень здоровий, тільки й того».

Десь чекає допомога, і погоничі завертають мене туди.

13 березня . Чисте почуття і ясне усвідомлення його джерела. Вигляд дітей, надто однієї дівчинки (рівна хода, короткі чорні коси) й другої (білява, невиразні риси, невиразна усмішка), підбадьорлива музика, маршова хода. Почуття людини, яку спостигло лихо, а тут трапилася допомога, але людина рада не тому, що її врятовано — її зовсім не врятовано, — а тому, що приходить нова молодь, надійна, ладна стати до бою, хоч і не знає, що її очікує, але те, що вона ні про що не здогадується, викликає в тих, хто її спостерігає, не почуття безнадії, а зачудування, втіху, сльози. Додається й ненависть до того, проти кого належить стати до бою (але це почуття, як мені здається, трохи юдейське).

4 квітня . Який довгий шлях від внутрішньої нужди до сцени, схожої на ту, що відбулась у дворі, і який короткий зворотний шлях. А позаяк тепер ти на батьківщині, звідси вже нікуди не дінешся.

6 квітня . Уже два дні передчуття, вчора напад, спокою не знаю й далі, страшна ворожа сила. Одна з причин: розмова з матір’ю, жарти з приводу майбутнього. Задуманий лист до Мілени.

Три ерінії. Втеча до гаю. Мілена.

10 квітня . П’ять провідних засад для пекла (у генетичній послідовності):

1. «За вікном те, що найгірше». Решта — янгольське, з цим треба відверто або, коли не згоден (таке буває частіше), мовчки погодитись.

2. «Ти маєш володіти кожною дівчиною!» — не по-дон-жуанському, а, як казав диявол, відповідно до «сексуального етикету».

3. «Цією дівчиною ти не маєш права володіти!» — а тому й не можеш. Небесна fata morgana в пеклі.

4. «Усе це — лише природна потреба»; позаяк ти її маєш, будь задоволений.

5. «Природна потреба — це все». Хіба ти можеш мати все? Того ж ти й не маєш навіть природної потреби.

Юнаком у сексуальних речах я був такий недосвідчений і байдужий (і лишався б таким дуже довго, коли б мене не підштовхнули до них силоміць), яким сьогодні є, скажімо, в теорії відносності. Я звертав увагу тільки на дрібниці (та й то лише після того, як пройшов добру науку), наприклад, на те, що саме жінки, котрі на вулиці мені здавалися найвродливішими і найошатнішими, мали бути непристойними.

Вічна молодість неможлива; навіть якби не було інших перешкод, неможливою її зробило б самоспостереження.

19 травня . Удвох він почувається ще самотнішим, ніж сам. Коли він з кимось удвох, це друге хапає його й міцно тримає, а він безпорадний що-небудь удіяти проти. Коли він сам, його хоч і намагається вхопити все людство, але численні випростані руки заплутуються одна в одній, і ніхто до нього не дотягується.

20 травня . Масони на Альтштедтер-рінг. Можливо, що будь-яка мова й учення істинні.

Невеличке, брудне, босоноге дівча біжить у коротенькій сукенці, коси розвіваються.

23 травня . Неправильно, коли про кого-небудь кажуть: йому добре, він страждав не багато; правильніше було б: він був такий, що з ним нічого не могло статись; а найправильніше: він усе перестраждав, але все — в одну-єдину мить, хіба ж могло йому статися ще щось, коли варіанти страждань насправді чи завдяки його всевладному слову цілком вичерпались…

14 листопада . Увечері температура весь час 37,6—37,7. Сиджу за письмовим столом, нічого не вдається, на вулицю майже не виходжу. І все ж таки нарікати на хворобу — це тартюфство.