Франц Кафка - Твори - оповідання, романи, листи, щоденники

19 січня . …Безмежне, глибоке, тепле, рятівне щастя сидіти біля колиски своєї дитини, напроти матері.

Тут є щось і від почуття: тепер річ не в тобі, хоч ти цього й хочеш. Інше почуття в бездітного: весь час річ у тобі, хочеш ти цього чи ні, кожної миті й до кінця, кожної миті, що роздирає нерви, весь час річ у тобі, й усе марно. Сізіф був неодружений…

21 січня . …Заснув після півночі, прокинувсь о п’ятій — неймовірне досягнення, неймовірне щастя, до того ж я ще напівсонний. Але щастя виявилося моїм нещастям, бо в голову відразу зайшла невідворотна думка: такого щастя ти не заслуговуєш, усі боги помсти накинулися на мене, я побачив, як найголовніший з-поміж них розчепіреними пальцями розлютовано чи то погрожує мені, чи то несамовито гамселить у кімвали. Збудження цих двох годин, до сьомої ранку, не тільки знищило наслідки того, що дав сон, але й на цілий день сповнило мене тремтінням і тривогою.

Без предків, без подружнього життя, без нащадків, сповнений шаленої жаги предків, подружнього життя, нащадків. Усі простягують до мене руки: предки, подружнє життя, нащадки — але надто далеко від мене.

Всьому є штучна, жалюгідна заміна — предкам, подружньому життю, нащадкам. Її створюють у судомах і, якщо не гинуть від судом, гинуть від того, що заміна така безвідрадна.

23 січня . Знов опосіла тривога. Звідки? Від звичайних думок, які швидко забуваються, але тривогу вони лишають незабутню. Мені легше назвати не самі думки, а місця, де вони зринають; одна з них, приміром, зайшла мені в голову на вузенькій, порослій травою стежці, що веде вздовж Старо-Нової синагоги. Тривога виникає і в передчутті досить непоганого стану, який — несміливо й на чималій відстані — час від часу пробує наблизитись. Тривога й через те, що нічне рішення лишається тільки рішенням. Тривога через те, що досі моє життя було тупцянням на одному місці, розвивалося в найкращому випадку так, як розвивається дупластий, приречений зуб. З мого боку не було ані найменшої, бодай почасти виправданої спроби налагодити своє життя. Мені, як і кожній людині, немовби було дано центр кола, і я, як і кожна людина, мав вибрати собі остаточний радіус, щоб потім окреслити чудове коло. Натомість я раз у раз набирав перед радіусом розгону, але знов і знов одразу спинявся. (Приклади: фортепіано, скрипка, мови, германістика, антисіонізм, сіонізм, давньоюдейська мова, садівництво, столярування, література, спроби одружитися, власне помешкання.) Середина уявного кола геть утикана початими радіусами, там уже нема місця для нової спроби; «нема місця» — це вік, пошарпані нерви, «нема місця для спроби» — це кінець. А коли я, траплялося, проводив свій радіус трохи далі, ніж звичайно, скажімо, коли вивчав право чи заручався, то все виявлялося саме на оте «трохи» гіршим, а не кращим.

Розповів М. про ніч, цього мало. Із симптомами змирися, на симптоми не нарікай, поринь у страждання.

На серці тривожно.

24 січня . Щастя молодих і літніх одружених чоловіків, що працюють у нашій конторі. Мені воно не доступне, а якби й було доступне, то стало б нестерпним, і все ж це — єдине, чим я був би схильний насититись.

Зволікання перед народженням. Якщо існує переселення душ, то я ще не на найнижчому ступені. Моє життя — це зволікання перед народженням.

Стійкість. Я не хочу розвиватися у певний спосіб, я хочу в інше місце, насправді це — оте «прагнення до іншої зірки», але мені було б досить стояти впритул біля самого себе, мені було б досить, якби місце, де стою, я міг сприймати як інше місце.

Розвивалося все просто. Коли я ще був задоволений, я хотів бути незадоволеним і всіма приступними мені засобами, наданими часом і традиціями, навертав себе до незадоволення, хоч і хотів мати можливість повернутися. Отож я завше був незадоволений, зокрема й своїм задоволенням.

Прикметно, що коли діяти достатньо послідовно, то комедію можна обернути на дійсність. Мій духовний занепад почався з дитячої, щоправда, по-дитячому усвідомленої гри. Наприклад, я примушував м’язи на обличчі штучно посмикуватися, ходив Ґрабеном, переплівши за потилицею руки. По-дитячому відразлива, але успішна гра. (Десь так я розвивався й у писанні, щоправда, згодом цей розвиток, на жаль, припинився.) Коли вже в такий спосіб можна силоміць накликати на себе лихо, то можна силоміць накликати все. Хоч би як здавалося, що весь мій розвиток заперечує мої розмірковування й хоч би як такі думки взагалі суперечили моїй суті, я в жодному разі не можу визнати, що перші початки мого нещастя були внутрішньо потрібні, а якщо в них і була потреба, то не внутрішня, вони налітали, як мухи, і їх, як мух, не важко було прогнати.