Віктор Вальд - Отаман

– А там хто ще свідомості позбувся? – здивувався Фунт, поправляючи свій правильний літній костюм. – О! бачу. А ти, Валіку? Ти бачиш цю біляву Машку на верхній палубі пароплава?

– Щас! – Валік схопив біляву голову і потягнув на себе. Оглядаючи здобич в своїх витягнутих руках, він скривився: – Та надто худа та Машка. Зовсім без сраки… Думаю, таку…

Валік не закінчив свою думку. Той, хто безпорадно висів у його руках, завдав різкого і сильного удару долонями по вухах здорованя. Руки того розтиснулися, і він випустив жертву. Ще мить, ще один непомітний удар невідь-куди – і Валік звалився на цементну підлогу камери, зайнявши половину площі хати. Ще за мить місце на підлозі, яке ще було вільним, заповнив власник франтуватого костюма Фунт.

До вечора обидва нові постояльці сиділи на підлозі біля дальника і все не могли прийти до тями.

А дід Калина вже всоте нависав над рятівником і своїм і всієї камери з тим самим запитанням:

– Звідки ж ти такий узявся? Кому ж дякувати за тебе такого? Німий, так?

В обід старий відламав від своєї мізерної пайки шматочок хліба і простягнув німому. Протягнули свої шматочки і Кавалерист, і Морячок, і Хрипко.

Проковтнув щось – то чи слину, чи що душевне – білявий. І вперше в камері пролунав його голос:

– Та Антонівський я. А подякуйте, коли ваша ласка, діду моєму Макару. Царство йому небесне!

І перехрестився білявий. Ну чисто мужик з ближніх хуторів.

– Це той самий Макар, який Привоз доглядав? – щасливо закліпав очима дід Калина. – Та я його знайомець. Граніт, а не чолов’яга був! Та шушваль, що на долині зараз гріється, за версту його обходила…

До середини літа спека стала просто нестерпною. Може, від того баламути, що грабували і спалювали поміщицькі садиби навколо Херсона, заспокоїлися. А може, все-таки цю степову «революцію» притишили і придушили війська, безперервно перетинаючи розпечені херсонські степи в усіх напрямках.

Уже стала забуватися так звана петербурзька кривава неділя [71] Події 9 січня 1905 року в Санкт-Петербурзі, відомі також як «кривава неділя», або «червона неділя» – розстріл і розгін ходу петербурзьких робітників до Зимового палацу, що мали на меті вручити цареві Миколі II колективну петицію про їхні потреби. , відстрілялися по государевих військах і заспокоїлися московські робочі дружини [72] Повстання в Москві 7 (20) – 18 (31) грудня 1905 року. , вже крокувала по імперії конституційна демократія, народжена новою редакцією «Основних державних законів Російської імперії» [73] 23 квітня (6 травня) 1906 року затвердив Микола II. , а на колись вільних козацьких землях, приєднаних до Російської держави, все ще бунтували нащадки вільного люду.

В Україні, височайшим повелінням прозваній Малоросією, селяни, діти вільних козаків, почали бунтувати ще в 1902 році, після зернового недороду попереднього 1901 року. Полтавська та Харківська губернії, з їхнім поміщицьким засиллям і малоземельним селянством, відіграли вирішальну роль у тих подіях. Протягом березня-квітня 1902 року цей рух охопив 165 сіл. Були зруйновані й спалені 105 поміщицьких економій. Селянський рух був придушений військами. Бували й прямі зіткнення, і розстріли натовпу.

З того пам’ятного року на історичну сцену Російської імперії вийшов новий селянин – селянин епохи революції! У 1905—1906 роках цього селянина вже марно було зупинити тілесними покараннями і засланням до Сибіру. Були потрібні вірні цареві козаки і безжальні страти. Придушення селянської революції збройною рукою супроводжувалося запізнілими правовими «поступками» селянству: припиненням з 1907 року викупних платежів за «звільнення» від кріпосного права [74] Інакше їх стягування тривало б до 1930 року. , створенням Державної думи – парламенту волею батюшки-царя, а головне – аграрною реформою П. А. Столипіна [75] Петро Аркадійович Столипін у російській історії початку XX століття відомий передовсім як реформатор і державний діяч, який відіграв значну роль у придушенні революції 1905—1907 років. У квітні 1906 року імператор Микола II запропонував Столипіну пост міністра внутрішніх справ Росії. Незабаром після цього уряд було розпущено разом із Державною думою I скликання, а Столипін був призначений головою Ради міністрів. , спрямованою на руйнування громади й передачу спільнинних земель у приватну власність окремим господарям.

Усі ці заходи, особливо аграрна реформа, могли б істотно змінити ситуацію в Росії, якби їх провели років на 20—25 раніше, але після крові 1905 року було вже пізно. Реформа поміщика Столипіна занадто відверто була спрямована на збереження поміщицького землеволодіння. Десятки і сотні тисяч знедолених витісняли з села в місто, яке не могло їх прийняти, або відправляли в далекі краї, де чимало їх опинялося ще в гіршому становищі й поверталося назад розореними і зневіреними. До цих розлючених мас додалися «іногородні» – селянство в козачих областях та інше сільське населення, переважно ледарі й злодії.