Віктор Вальд - Отаман

Здесь есть возможность читать онлайн «Віктор Вальд - Отаман» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Жанр: Историческая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Отаман: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Отаман»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

З дитинства Сашка ростили як найвправнішого козака. На нього чекали звитяга та служіння Україні, що підніметься на руїнах Російської імперії. Пройшовши суворе навчання пластуна, Турецький та Германський фронти Першої світової війни, хорунжий Олександр Гордієнко добровільно віддає себе до рук ЧК. Він готовий розкрити більшовикам місце схованки десятків пудів козацького золота. Того, що все життя охороняв його дід Макар і він сам. Умова одна – чекісти мають відшукати дружину Сашка, яка зникла під час боїв за Каховку. Пошуки доручають «особливому» чекісту-козаку. Сашко занадто довго чекав на зустріч із ним. Наближається час, коли ті, що були побратимами, остаточно вирішать, хто – переможець, а хто – переможений. На терезах протистояння – доля України і життя багатьох українців. Та найголовніше – життя коханої дружини…

Отаман — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Отаман», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Віктор Вальд

Отаман

© Михайлов В., 2020

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2020

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2020

* * *

Ніщо так не пояснює сьогодення, як знання минулого.

Полібій

Ми плакали на цвинтарі, безсилі,
А скрізь жовтіли на землі
Потоптані знамена милі
І наші зламані шаблі.

І сотні нас з чужинцем побратались,
Втекли від нас в ворожий стан
І разом з ворогом знущались
З кривавих наших сліз і ран.

Свої – серця нам виривали,
Чужі – тесали нам хрести,
А ми дивились і не знали,
Куди нам з цвинтаря іти.

Олександр Олесь.1908 рік

Дельта річки Кубань. Серпень 1904 року

Наприкінці серпня вода смарагдова – з усіма притаманними цьому коштовному каменю відтінками. Весло занурювалося в насичену чернь зелені, а піднімалося в яскравих спалахах ніжно-салатового кольору. І на сірій лопаті весла осідали дивовижні малахітові візерунки з безліччю зеленних мікроорганізмів, липкою ряскою й частинками водоростей.

– Туди! – кивнув отаман.

– Туди? – засумнівався весляр і похитав головою.

Та, помітивши, як межи очі отамана почала насуватися зморшка, усміхнувся з провиною.

– Давненько в дідів не був. Забувсь. Пробач, отамане. Ех-ма!

Піднявши над зеленим килимом мертвоводдя праве весло і рвонувши опущеним лівим, весляр уткнув тупий ніс плоскодонки в стіну височенного зеленого очерету і проломив двосаженний [1] 1 сажень – 3 аршини – 7 футів – 2,1336 метра – 213,36 сантиметра. ( Тут і далі прим. авт. ) заслін.

– Тепер, Федоре, тільки на гілці.

– Це точно пам’ятаю, отамане.

Федір поклав весла на дно, обережно став на обидві ноги і, поплювавши на широкі долоні, прийняв від отамана довгу міцну жердину. Промацавши дно тією «гілкою» і переконавшись в його щільності, Федір задоволено кивнув.

– Тепер точно пам’ятаю. Все пам’ятаю!

І праворуч, і ліворуч стіною стояв усе той же вічний очерет, а над головою сплели гілки все ті ж вікові верби й дуби. Нічого не змінилося в цьому зеленному будинку цього зеленого світу.

Як і торік, як і десяток років тому, як і сотні років до цього поділялася могутня Кубань на річища, протоки, єрики, конки. Петляла й тихо омивала численні острови своєї дельти, заростаючи тванню і ряскою. У тій лінощі поважно бродили довгоногі чаплі, неквапно витягували з повитої парою води розніжених жаб і розімлілу рибну дрібноту. То тут, то там надводний зелений килим розривали гігантські хвости сома або осетра. І до того річкового ополонку відразу поспішали птиці-рибалочки, щоб устигнути вхопити оглушену тим гігантом верховодку або й щось крупніше. Але ті рани на воді швидко затягувалися зеленню, і птахам знову доводилося очікувати жахливого сплеску в цьому царстві тиші та безтурботності. І триватиме так, доки сонце не сяде за море, затягуючи за собою задуху й спеку. І тоді плавні величезної річкової дельти оживуть треллю, свистом, шипінням, рохканням, гарчанням і ще безліччю інших звуків, що їхню природу може зрозуміти лише вухо досвідченого мисливця.

– Чуєш, Федоре?

– Аякже, отамане.

– А ти, Миколо? – звернувся отаман до міцного юнака, який жваво оглядав природне диво кубанських плавнів.

– Як не чути? Зі світанку крихти в роті не було. Не тільки димок чую, а й юху добру з сомовим салом і розварною осетриною.

– Казка, а не життя! Ех-ма-а-а! – у захваті протягнув Федір. – Ні тобі баби сварливої, ні діточок сопливих, ні роботи до сьомого поту, ні… Їй же богу, тут залишуся. А чи на війну з японцем податися? Га, отамане?

– Дурень ти, Федоре, – твердо сказав отаман, та, згадуючи війну з турком, щасливо всміхнувся: – А все ж… Ти – в стройовому розряді. Потрібен будеш – підеш. А тим часом за дітками своїми дивись.

Розряд – то устрій не тільки Кубанського війська, але й самого життя козака. А життя козака таке – то сій, то до війська йди. Малий – учись у батька та сусідів. Допомагай по господарству, але не забувай, що ти народжений козаком. Готуйся змалечку. І, коли сповниться двадцять рочків, запишуть до війська – у підготовчий розряд. А за рік бери зброю та сідай на коня. Бо прийшов твій час бути в стройовому розряді. І так до тридцяти трьох років. До того віку козак і тілом, і розумом, і спритністю найсильніший. А далі від тридцяти трьох до тридцяти восьми – запасний розряд. То козаки з досвідом життєвим і військовим. Та й у тілі такі, щоб кожної миті на коня вскочить і в похід рушить. І наймудріші – старші тридцяти восьми років, що у відставному розряді повністю відслужили, та якщо буде потреба, то по хатах не всидять. Бо військо Кубанське – брати-козаки. А ще похід, війна, гарматні постріли, гарячі кулі… Оце і є козацьке життя. А інше… то очікування того, задля чого козак народжується.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Отаман»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Отаман» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Віктор Суворов - Оповіді визволителя
Віктор Суворов
Виктор Вальд - Месть палача
Виктор Вальд
Виктор Вальд - Палач
Виктор Вальд
Віктор Близнець - Землянка
Віктор Близнець
Юрій Горліс-Горський - Отаман Хмара. З таємниць ГПУ
Юрій Горліс-Горський
libcat.ru: книга без обложки
Віктор Савченко
Роман Коваль - Отаман Зелений
Роман Коваль
Віктор Савченко - Тільки мить
Віктор Савченко
Віктор Вальд - Меч Сагайдачного
Віктор Вальд
Отзывы о книге «Отаман»

Обсуждение, отзывы о книге «Отаман» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x