Віктор Вальд - Отаман

У 1908 році, спираючись на офіцерство, молодотурки [37] Молодотурки – політичний рух в Османській імперії, який, починаючи з 1876 року, намагався провести ліберальні реформи і запровадити конституційний державний устрій. підняли збройне повстання, в результаті якого на престол зійшов безвольний султан Мехмед V; було відновлено дію конституції 1876 року і розпочато реформи. Але у військово, політично та економічно занепалій імперії молодотурки відразу встановили диктаторський режим, який мало чим відрізнявся від «зулюма» – необмеженої влади султана. Відтак половинчасті реформи майже не змінили феодально-клерикальну сутність державного ладу Османської імперії.

Те, що Колос на глиняних ногах ось-ось упаде, відчули всі нетурецькі області Османської імперії. Слов’яни, араби, вірмени та інші народи, яких віками гнобили турки, взялися за зброю. У двох війнах – Італо-турецькій 1911—1912 років і Першій балканській 1912—1913 років – Османська імперія втратила свої володіння в Африці, на островах і в Європі. Притому в Європі кордон уже впритул підійшов до паралізованого страхом Стамбула. І лише під час Другої балканської війни вдалося трохи виправити ситуацію.

Поразки не протверезили уряд молодотурків. Вони жадали відродження імперії могутніх османів і з примруженими очима та з солодкою усмішкою радісно захитали головами, коли постріл у Сараєво [38] Убивство 28 червня 1914 року в Сараєво ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу, і його дружини, герцогині Софії Гогенберґ, яке скоїв сербський гімназист Гаврило Принцип, стало приводом для початку Першої світової війни. наблизив Світову війну!

Хитрість східної дипломатії – оголошення нейтралітету Туреччини після того, як 19 липня 1914 року Росія вступила у війну проти Німеччини та Австро-Угорщини – тривала недовго. Так і не встигнувши накачати м’язи військової могутності ні на суші, ні на морі, лідери молодотурків на чолі з Енвером-пашею вкинули султана, парламент і народ Туреччини в криваву м’ясорубку небувалої за масштабами війни.

14 (27) [39] Далі всі дати подаватимуться за старим стилем. жовтня турецький флот, у складі якого були німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау», «викуплені» Туреччиною, вийшов у Чорне море, нібито для проведення навчань. Уранці 16 жовтня турецькі військові кораблі атакували Одесу, Севастополь, Феодосію, Керч і Новоросійськ.

«Севастопольською побудкою» охрестили газетярі Росії добре спланований німецькими штабістами, але малоефективний набіг турецького флоту – той пам’ятав, чим завершилися всі війни з Росією [40] Після 1711 року (невдалий Прутський похід Петра І) Османська імперія програла Росії шість воєн із семи. . Та все ж були потоплені російські військові й цивільні судна, загинули і були поранені сотні моряків, військових і цивільних осіб. Але це був лише укус комара для російського ведмедя, який здіймався на повен зріст на Германсько-Австрійському фронті. Тепер ведмідь повільно повертав голову до чорноморських берегів, оскалював ікла і випускав пазурі.

20 жовтня Росія оголосила війну Туреччині. Маніфест Миколи II безпосередньо пов’язав оголошення війни з нападом німецько-турецького флоту: «Очолюваний німцями турецький флот наважився напасти на наше Чорноморське узбережжя. Негайно після цього наказали ми Російському послу в Царгороді з усіма чинами посольськими і консульськими залишити межі Туреччини».

Туреччина оголосила війну аж 29 жовтня. Віддалася на милість Аллаха, повіривши запевненням Німеччини про швидку і повну перемогу. І одне, і інше – надійна палуба лінкора! Це якщо забути на якийсь час, що броненосці гойдаються на хвилях непередбачуваного російського моря.

А тим морем був чималий флот, армія, кавалерія і роки підготовки до великомасштабної війни, участь в якій Туреччини навіть тішила стратегів Генерального штабу його імператорської величності Миколи II. Як сторона, ображена віроломним нападом, Росія в разі перемоги могла претендувати на чорноморські протоки, а головне – на повернення святого міста Константинополя в лоно православної церкви [41] У лютому 1914 року на засіданні російського уряду було розглянуто питання окупації Константинополя (Стамбула) і проток. .

Тому ще на зимових штабних маневрах на початку 1914 року, рухаючи по мапі війська, російські генерали врахували майже все, запобігливо пам’ятаючи, що все може врахувати тільки сам Господь. Особливо докладно розписали мобілізаційний план для всіх одинадцяти (!) козацьких військ від Дону до Тихого океану