Джеффрі Арчер - Могутніше за меч

– Це розповсюджена помилка, – сказав Гаррі. – Як я міг її пропустити?

Він схопив халат й увімкнув горішнє світло.

– Уже час вставати? – запитав сонний голос.

– Атож, – сказав Гаррі. – У нас проблема.

Емма, примружившись, поглянула на свій годинник біля ліжка.

– Але всього лише третя, – запротестувала вона, видивляючись на свого чоловіка, який пильно розглядав лілії. – То в чому проблема?

– Королеву-матір не називають її королівською величністю.

– Усі це знають, – не здавалася Емма, все ще перебуваючи у полоні сну.

– Усі, окрім тих, хто надіслав ці квіти. Вони не знали, що правильно звертатися до королеви-матері не її королівська величність, а її королівська високість. Так звертаються до принцеси.

Емма неохоче піднялася з ліжка, підійшла до свого чоловіка й сама оглянула картку.

– Попроси капітана негайно прийти до нас, – звелів Гаррі. – Необхідно з’ясувати, що у вазі, – додав він, перш ніж опуститися на коліна.

– Там, мабуть, лише вода, – припустила Емма, простягаючи руку.

Гаррі схопив її за зап’ясток.

– Поглянь уважніше, люба. Ця ваза завелика для чогось такого делікатного, як десяток лілій. Поклич капітана, – повторив він, цього разу з більшою наполегливістю.

– Але квітникар міг просто помилитися.

– Будемо на це сподіватися, – сказав Гаррі, підштовхуючи її до дверей. – Але ми не можемо брати на себе такий ризик.

– А куди ти йдеш? – запитала Емма, підіймаючи слухавку.

– Треба розбудити Джайлза. Він має більше досвіду роботи з вибухівкою, ніж я. Два роки свого життя він витратив на закладання вибухівки під ноги атакуючим німцям.

Коли Гаррі вийшов у коридор, його увагу відволік якийсь літній чоловік, котрий хутко крокував у напрямку головних сходів. Чоловік занадто швидко рухався як для старого, подумав Гаррі. Він рішуче постукав у двері каюти Джайлза, але знадобився тривалий вимогливий грюкіт п’ястуком, перш ніж за дверима озвався сонний голос:

– Хто там?

– Це Гаррі.

Серйозність у голосі шваґра змусила Джайлза схопитися з ліжка й негайно відчинити двері.

– Щось сталося?

– Ходімо зі мною, – сказав Гаррі без пояснень.

Джайлз натягнув халат і пішов за своїм шваґром коридором до його каюти.

– Доброго ранку, сестричко, – привітався він із Еммою, а Гаррі вручив йому листівку, сказавши:

– Її королівська величність.

– Зрозумів, – сказав Джайлз після того, як вивчив картку. – Королева-мати не могла прислати квіти. Але якщо вона цього не зробила, тоді хто?

Він нахилився й уважніше оглянув вазу.

– Хто б це не був, він міг би туди напакувати дуже багато семтексу [1] Семтекс – різновид пластикової вибухівки, яку наприкінці 1950-х рр. винайшов чеський хімік Станіслав Бребера і назвав її на честь Семтина, передмістя міста Пардубіце, де цю речовину виробляють із 1964 року. .

– Або кілька пінт води, – не хотіла вірити Емма. – Ви впевнені, що є про що турбуватися?

– Якщо це вода, то чому квіти вже зів’яли? – спитав Джайлз, коли у двері постукав капітан Тернбулл та увійшов до каюти.

– Ви хотіли мене бачити, пані голово?

Емма взялася пояснювати, чому її чоловік і брат стоять на колінах.

– На борту є чотири офіцери SAS, – повідомив капітан, зупиняючи тираду жінки. – Хтось із них обов’язково зможе відповісти на будь-які запитання пана Кліфтона.

– Припускаю, що вони опинилися на борту не випадково, – сказав Джайлз. – Не можу повірити, що всі вони вирішили провести відпустку в Нью-Йорку водночас.

– Вони тут на прохання секретаря Кабінету Міністрів, – пояснив капітан. – Але сер Алан Редмейн мене запевнив, що це лише запобіжний захід.

– Як завжди, цей чоловік знає щось, чого не знаємо ми, – зауважив Гаррі.

– Тоді, можливо, саме час дізнатися, в чому справа.

Капітан вийшов із каюти і шпарко пробрався коридором, зупинившись лише тоді, коли дістався до каюти номер сто дев’ятнадцять. Полковник Скотт-Гопкінс відповів на стукіт у двері набагато швидше, ніж Джайлз кількома хвилинами раніше.

– У вашій команді є експерт із вибухівки?

– Сержант Робертс. Він служив мінером у Палестині.

– Мені він потрібен негайно в каюті голови правління.

Полковник не став питати про причини. Він побіг коридором, вибрався на великі сходи й побачив там капітана Гартлі, який саме прямував до нього.

– Я щойно бачив Лаяма Догерті, який виходив із туалету в салоні першого класу.

– Ти впевнений?

– Авжеж. Він увійшов туди, як ровесник царя Гороха, а вже за двадцять хвилин звідти вийшов Лаям Догерті. Він покрокував униз до каютного класу.