Джеффрі Арчер - Гріхи батьків

Jeffrey Archer

THE SINS OF THE FATHER

Переклад з англійської Є. М. Тарнавського

Художник-оформлювач М. С. Мендор

Серія «Бест» заснована у 2019 році

The Sins of the Father Copyright

© 2012 by Jeffrey Archer

© Є. М. Тарнавський, переклад українською, 2020

© М. С. Мендор, художнє оформлення, 2020

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019

– Моє ім’я – Гаррі Кліфтон.

– Ага, а моє – Бейб Рут [2] Джордж Герман Рут-молодший (1895–1948), більше відомий за прізвиськом Бейб Рут – американський бейсболіст, леґенда американського спорту. , – кепкував детектив Коловський, запалюючи цигарку.

– Ні, – заперечив Гаррі, – ви не розумієте. Сталася жахлива помилка. Я Гаррі Кліфтон, англієць із Бристоля. Я служив на тому ж кораблі, що й Том Бредшоу.

– Збережіть цю версію для свого адвоката, – порадив детектив і видихнув, наповнивши тісне приміщення хмарою диму.

– У мене немає адвоката, – запротестував Гаррі.

– Якби я потрапив у біду, як ти, жевжику, єдиною надією на порятунок вважав би Сефтона Джелкса.

– А хто такий Сефтон Джелкс?

– Ти, мабуть, і не чув про найметкішого юриста у Нью-Йорку, – зауважив детектив, випускаючи ще одну порцію диму. – Але в нього призначена зустріч із тобою завтра на дев’яту годину, а Джелкс навіть не вийде зі свого кабінету, якщо його рахунок не оплатили заздалегідь.

– Але… – почав було Гаррі, коли Коловський поплескав долонею двері камери.

– Тому коли Джелкс з’явиться тут завтра вранці, – продовжив детектив, ігноруючи слова Гаррі, – тобі краще буде вигадати переконливішу історію, ніж арешт не того чоловіка. Ти назвався імміґраційному службовцю Томом Бредшоу, і якщо цього було достатньо йому, достатньо буде й для судді.

Двері камери відчинилися, але детектив ще встиг видихнути хмару диму наостанок, що змусило Гаррі закашлятися. Коловський більше не сказав ні слова, вийшов у коридор і грюкнув за собою дверима. Гаррі впав на нари, прикріплені до стіни, і поклав голову на тверду, як цегла, подушку. В’язень звів погляд на стелю і задумався про те, як він опинився у поліційній камері по інший бік світу зі звинуваченням у вбивстві.

Двері відчинилися задовго до того, як ранкове світло змогло продертися крізь ґрати на вікні камери. Незважаючи на ранню годину, Гаррі відчув, що виспався.

Охоронець зайшов, несучи тацю з їжею, яку Армія порятунку не вважала б прийнятною навіть для безхатченка без цента за душею. Щойно він поставив тацю на маленький дерев’яний столик, то відразу ж мовчки вийшов.

Гаррі мимохіть глянув на їжу, затим узявся походжати по камері. З кожним кроком він набирав певності, що як тільки пояснить панові Джелксу, чому змінив своє ім’я на Тома Бредшоу, все хутко вирішиться. Безумовно, найгірше покарання, якого він заслуговує, – депортація. Оскільки ж у наміри бранця якраз і входило повернення до Англії, щоби вступити до військово-морського флоту, все це відповідало його первісному задуму.

Близько дев’ятої ранку Гаррі сидів на краю двоярусних нарів і нетерпеливився: коли ж з’явиться той пан Джелкс? Нарешті аж о дев’ятій дванадцять масивні залізні двері відчинилися. Гаррі підвівся. Тюремний наглядач впустив високого поставного чоловіка зі сріблясто-сивою чуприною. Гаррі подумав, що той, мабуть, приблизно такого ж віку, як і його дідусь. Пан Джелкс був одягнений у темно-синій костюм у смужку, білу сорочку та смугасту краватку. Втомлений погляд очей виказував, що цього чоловіка мало що в житті може здивувати.

– Доброго ранку, – привітався гість усміхнувшись. – Моє ім’я – Сефтон Джелкс. Я працюю у фірмі «Джелкс, Майєрс та Ебернеті», і мої клієнти, пан і пані Бредшоу, попросили мене представляти вас у майбутньому судовому процесі.

Гаррі підсунув Джелксові єдиний стілець у своїй камері, наче давньому приятелеві, що завітав під час навчання в Оксфорді на горнятко чаю. Він сів на нари і спостерігав за адвокатом. А той відкрив течку, дістав звідти жовтий нотатник і поклав на стіл.