Джеффрі Арчер - Гріхи батьків

Тоді витягнув авторучку з внутрішньої кишені й сказав:

– Можливо, ви почнете з того, щоби назвати своє ім’я? Адже ми обоє знаємо, що ви – не лейтенант Бредшоу.

Якщо юрист і був здивований оповіддю Гаррі, то цього не показав. Схиливши голову, він старанно занотовував усе сказане, коли Гаррі пояснював, як опинився в буцегарні. Гаррі закінчив свою розповідь, сподіваючись, що його проблеми, безумовно, незабаром закінчаться, якщо на його боці виступить такий досвідчений юрист. Правда, це було до того, як він почув перше запитання Джелкса.

– Ви кажете, що написали своїй матері листа, коли перебували на «Зірці Канзасу», в якому пояснили, чому саме назвалися Томом Бредшоу?

– Усе правильно, сер. Я не хотів, аби моя мати страждала від туги, і водночас мені було потрібно пояснити, чому прийняв таке радикальне рішення.

– Авжеж, я можу зрозуміти, чому ви, можливо, вважали, що зміна імені вирішить усі ваші нагальні проблеми, іще не розуміючи, що це може спричинити цілу низку набагато гірших, – зазначив Джелкс.

Його наступне запитання здивувало Гаррі ще більше.

– Можете пригадати зміст цього листа?

– Ще б пак! Я переписував його стільки разів, що можу відтворити написане майже дослівно.

– Тоді дозвольте перевірити вашу пам’ять, – запропонував Джелкс і без жодного слова вирвав аркуш паперу зі свого жовтого нотатника й передав Гаррі свою авторучку.

Гаррі знадобилося трохи часу, щоби пригадати свої слова, перш ніж узятися відтворювати текст:

«Люба матусю!

Я зробив усе, що в моїй змозі, аби переконатися, що ти отримаєш цього листа, перш ніж хто-небудь зможе повідомити, що я загинув у морі. Як видно з дати цього листа, я не помер, коли «Девонець» потопили 4 вересня. Насправді мене врятував американський корабель, і я навіть цілком здоровий. Проте у мене виникла можливість назватися іншою людиною. Я зробив це, сподіваючись, що такий вчинок звільнить і тебе, і сім’ю Беррінґтонів від багатьох клопотів, які я мимоволі спричинив за багато років.

Важливо, щоби ти усвідомила: мої почуття до Емми жодним чином не ослабли на далекій відстані від неї. Але сумніваюся, що маю право вимагати, аби вона упродовж життя трималася примарної надії, що я колись зможу довести, нібито мій батько – Артур Кліфтон, а не Г’юґо Беррінґтон. Таким чином вона зможе принаймні планувати своє майбутнє з кимось іншим. Заздрю цьому чоловікові…

Планую повернутися до Англії найближчим часом. Якщо ти отримаєш якесь повідомлення від Тома Бредшоу – воно буде від мене.

Я вийду на контакт із тобою, як тільки повернуся до Англії. А тим часом змушений просити тебе зберігати мою таємницю так само ретельно, як зберігала свої власні упродовж багатьох років.

Коли Джелкс закінчив читати листа, він знову заскочив Гаррі зненацька.

– Ви особисто надіслали цього листа, пане Кліфтон? – запитав він. – Чи, може, попросили зробити це когось іншого?

Гаррі одразу відчув неспокій. Він вирішив не згадувати, що просив доктора Воллеса доправити листа його матері, коли той повернеться до Бристоля за два тижні. Він остерігався, що Джелкс може переконати доктора Воллеса не пересилати листа, і тоді його мати не зможе дізнатися, що її син досі живий.

– Я надіслав листа, коли зійшов на берег, – сказав він.

Літній адвокат поміркував, тоді озвався знову:

– А ви маєте якісь докази того, що ви – Гаррі Кліфтон, а не Томас Бредшоу?

– Ні, сер, не маю, – без вагань відповів Гаррі, болісно усвідомлюючи, що ніхто на борту «Зірки Канзасу» не мав жодних сумнівів у тому, що він – Том Бредшоу. А ті люди, котрі могли підтвердити його версію, живуть по інший бік океану, більш ніж за три тисячі миль звідси.

– Тоді я можу вам допомогти, пане Кліфтон. Адже, як я розумію, ви все ще бажаєте, щоби панна Емма Беррінґтон повірила, що ви мертві? Якщо це справді так, – Джелкс розплився лукавою посмішкою на обличчі, – я можу вам запропонувати вирішення цієї проблеми.

– Вирішення? – не повірив Гаррі, вперше відчувши надію.

– Але це лише в тому випадку, якщо ви погодитесь поки що побути Томасом Бредшоу.

Гаррі мовчав.

– Окружна прокуратура визнала, що обвинувачення проти Бредшоу в кращому разі є другорядними. А єдиний реальний доказ, за який вони чіпляються, – це те, що він виїхав із країни наступного ж дня після вчинення злочину. Усвідомлюючи слабкість своїх арґументів, вони погодилися зняти звинувачення в убивстві, якщо ви визнаєте свою провину. Адже це порівняно легше звинувачення – дезертирство з американської армії.