Джеффри Арчер
Хто не ризикує
Jeffrey Archer
NOTHING VENTURED
© 2019 by Jeffrey Archer
© О. І. Крикова, переклад українською, 2020
© М. С. Мендор, художнє оформлення, 2020
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019
* * *
Присвячується командору Вільяму Гаклсбі, володарю Королівської поліцейської медалі
Дякую за безцінні поради та інформацію
Саймону Бейнбріджу, Джонатану Каплану, королівському адвокату, Грегорі Едмунду, Коліну Емсону, Еріку Франксу, Вікі Мелор, Елісон Принс, Елен Редлі (експерту-криміналісту з почерків та документів у відставці), Кетрін Річардс, С’юзан Вот і Джонні Ван Гефтену.
Особлива подяка детективу сержантці Мішель Ройкрофт (у відставці) та головному суперінтенданту Джону Сазерленду (у відставці).
Любий читачу,
коли я закінчив писати останню книгу з серії «Хроніки Кліфтона», декілька читачів написали мені, що хотіли б дізнатися більше про Вільяма Ворвіка, героя романів Гаррі Кліфтона.
Визнаю, що я вже про це думав, перш ніж почав писати «Хто не ризикує» – першу книгу з серії «Детектив Ворвік».
Події у романі «Хто не ризикує» розпочинаються, коли Вільям закінчує університет та, до невдоволення свого батька, відомого адвоката, вирішує піти працювати до Міської поліції Лондона, а не стати батьковим учнем у суді. Вільям наполягає на своєму, та у цій книжці, що відкриває серію, ми слідкуємо за його життям у реальних умовах з низкою інших героїв – хороших та не дуже, які переходять йому дорогу, коли він намагається стати детективом та перевестися до Скотленд-Ярду.
Протягом серії ви простежите складний шлях Вільяма від детектива констебля до комісара Міської поліції Лондона.
Наразі я працюю над другою книгою серії, і в ній мова піде про Вільяма на посаді молодшого детектива сержанта у відділі елітних наркотиків.
Чи стане Вільям Ворвік комісаром, буде залежати від його рішучості та талановитості, а також моїх сподівань на довге життя – своє, не ваше.
Джеффрі Арчер
Це не детектив, це історія про детектива
14 липня 1979 року
– Ти ж це несерйозно!
– Я ніколи не був серйознішим, батьку, і ти б це зрозумів, якби слухав, що я тобі казав протягом останніх десяти років.
– Але тобі дали можливість вивчати право в моєму старому коледжі в Оксфорді, а після випуску ти зможеш приєднатися до мене у суді. Чого ще юнак може бажати?
– Обрати власний шлях замість того, щоб йти по стопах батька.
– Хіба це так погано? Врешті-решт, моя кар’єра захоплююча та значуща і, маю сміливість додати, досить успішна.
– Блискуча кар’єра, батьку, але зараз ідеться не про неї, а про моє життя. Що як я не хочу бути провідним адвокатом з кримінальних справ та усе своє життя захищати купку лиходіїв, з якими не став би навіть обідати у власному клубі?
– Ти, мабуть, забув, що ці лиходії платили за твою освіту та життя, яке тобі, вочевидь, подобається.
– З твоєї милості я ніколи про це не забуду, батьку, і саме тому я збираюся присвятити своє життя тому, щоб хапати цих лиходіїв та саджати їх до в’язниці замість того, щоб давати їм змогу продовжувати своє злочинне життя на волі, завдяки твоєму талановитому захисту.
Вільям сподівався, що тепер батько замовкне, проте він помилився.
– Може, знайдемо компроміс, хлопчику мій?
– У жодному разі, батьку, – твердо відповів Вільям. – Ти кажеш як адвокат, який просить про пом’якшення вироку в програшній справі. Але зараз твоє красномовство марне.
– Може, ти хоча б дозволиш мені викласти обставини справи до того, як ти її відхилиш? – спитав батько.
– Ні, бо я не винний і не маю доводити присяжним свою невинність тільки заради тебе.
– А ти міг би зробити щось заради мене, любий?
У цій запеклій битві Вільям зовсім забув, що мати весь цей час тихо сиділа з іншого краю столу, уважно спостерігаючи за суперечкою чоловіка та сина. Вільям завжди був готовий прийняти виклик батька, проте мати не була йому рівним супротивником. Він раптом замовк, і його батько цим скористався.
– Що ви пропонуєте, ваша честь? – запитав сер Джуліан так, ніби його жінка була суддею Високого суду, і розправив лацкани піджака.
– Вільям піде в університет, який сам обере, – сказала Марджорі, – здобуде спеціальність, яку схоче, і зробить кар’єру за власним вибором. І, найважливіше, коли він це зробить, ти з честю визнаєш поразку і більше ніколи не будеш про це згадувати.
Читать дальше