Ярослава Дегтяренко - Останній володар

– Перестань його принаджувати! Ти розпестиш його, і він лінуватиметься полювати! Я ніколи не дозволяв йому лізти до мене в постіль.

– Звідки в тебе, простого самітника, такий дорогий собака? – запитала Ксенія, не зважаючи на його гнів. – Це ж вижл. Цих собак привозять з Угорщини, і вони дуже дорого коштують, бо відмінні мисливці. І даремно ти лаєш Хорса – він дуже розумний. А я завдячую йому життям.

– Це я приніс тебе сюди та перев’язав рану. І коли ти хворіла, я тебе доглядав, а не він, – нагадав Дмитро.

– Але Хорс такий лагідний і грайливий, що зігріває мені душу. А ти постійно гарчиш на мене, мов злий пес! І ніколи ти не знайшов би мене без нього, – усміхнулася Ксеня. А потім серйозно мовила: – Дмитре, хуртовина давно минула, а я вже достатньо одужала, то, може, сходиш до моїх батьків?

– Післязавтра, – відрізав Дмитро. – Завтра піду на полювання. Мені набридло їсти самі каші.

– Але ж… – почала заперечувати Ксеня.

– Я сказав завтра! І не супереч мені! – гаркнув Дмитро. Ухопив сокиру, вилетів із землянки та побіг колоти дрова.

У тиші лісу було добре чутно, як на дворику позаду землянки Дмитро люто лупить по полінах, а ті дзвінко розколюються та розлітаються на всі боки. Ксеня зітхнула. Лагідно почухала Хорса за вухом і запитала:

– Він завжди в тебе такий злий?

Хорс замахав хвостом, посунувся до неї ближче та лизнув у щоку, наче запевняючи, що його господар геть не злий, а хороший. Інакше він би його не любив. Тож їй не варто ображатися.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Ідеться про Другий з’їзд монархів у Вишеграді 1338 року. (Тут і далі прим. авт.)

Інакше – Гданське Помор’я. Місцина на півночі Польщі, на березі Гданської затоки, яку відібрали тевтонці у 1309 р.

Тут і далі під назвою «Русь» слід розуміти Україну (землі Галицько-Волинського, Київського, Чернігівського та Переяславського князівств). Так само під назвою «русини» слід розуміти українців. Це історично правильні назви країни та народу.

Королівство Руське – західноєвропейська назва Галицько-Волинської держави, яка після монгольської навали зберегла відносну самостійність. У західній традиції іменувалася королівством, а правителі – королями.

Романовичі – бокова гілка князів Київської Русі Рюриковичів, які правили Галицько-Волинською державою. Засновник династії – князь Роман Мстиславич, праправнук Володимира Мономаха, батько Данила Галицького.

Владислав брав участь у Вишеградському з’їзді 1338 року як Лотко, князь Руський. Це породило спекуляції польських науковців, які ототожнили його з галицько-волинським князем Юрієм II Тройденовичем, польське ім’я якого було Болеслав. Його скорочене ім’я «Болько» перекрутили на «Лотко», узаконюючи таким чином майбутню анексію Галичини – начебто Юрій сам передав Казимирові права на Русь. Але «Лотко» – це скорочення від «Ladislaus» – латинського варіанту імені «Владислав».

Особа, яка зберігала княжу печатку та керувала князівською канцелярією. Близька до посади західноєвропейського канцлера.

У Руському королівстві суддя, який здійснював судочинство в провінційних містечках, підпорядковувався судді княжого двору.

Тобто садиба. У ту епоху дворище було господарською одиницею з власними угіддями: обробленою землею, сіножатями, пасовищами, лісом.

Родове спадкове боярство, найвищий прошарок боярського стану. Згадуються в латиномовних документах на українських землях у XIV–XV ст. як «boiarini nobiles».

Давня назва містян.

Представники нижчого прошарку боярського стану, які були зобов’язані відбувати нормовану військову та інші служби у князів та панів за право користування землею.

Ідеться про маґдебурзьке право. Відома грамота Юрія II Тройденовича від 20 січня 1339 р. про надання місту Сянок маґдебурзького права.