Ярослава Дегтяренко - Останній володар

Здесь есть возможность читать онлайн «Ярослава Дегтяренко - Останній володар» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: Историческая проза, foreign_contemporary, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Останній володар: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Останній володар»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Королівство Руське, 1340 рік. Юна красуня Ксенія воліла б віддати вроду, аби натомість віднайти щастя в коханні. На королівському бенкеті вона причаровує самого короля Юрія Тройденовича. Хтивість засліплює очі чоловікові, і він намагається хитрощами заволодіти вродливицею. Королева Офка довго мирилася з походеньками чоловіка. Проте ця витівка може дорого коштувати всій державі, тому жінка вирішує позбутися Ксенії. Напівживу дівчину полишають у лісі. Її знаходить відлюдник Дмитро й рятує від загибелі. Та чи не обернеться вчорашній рятівник на найзапеклішого ворога, коли дізнається, що перед ним – одна з роду ненависного йому Івана Яцьковича?

Останній володар — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Останній володар», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Передай Мацею, нехай принесе мені вина, – наказав він.

Роман хутенько знайшов Мацея та повернувся до королівського покою. Він чув сварку королівського подружжя і дуже з цього зловтішався. «А так їм обом і треба! От уже дійсно Пан Бог високо сидить – кому схоче, тому й насере на голову , якщо звів такого грішника та святенницю разом!» – зі зневагою думав хлопець, коли несподівано з’явилася Сауле.

– Де Мацей? Я ніде не можу його знайти, – діловито запитала жінка.

– Король наказав принести йому вина.

Цієї миті саме підійшов Мацей із глечиком. Сауле щось швидко зашепотіла йому на вухо. Старий скривився, віддав глечик Романові та квапливо пішов із Сауле. «Цікаво, що таке сталося, що цей старий собака пішов втішати ту ханжу?» – подумав Роман, дивлячись услід челядникам, які зникали в темряві порожнього коридору. Лише свічка освітлювала їхні постаті. Хлопець осміхнувся, постукав у двері та увійшов, наткнувшись на роздратований погляд короля.

– Мацея гукнула Сауле, – обережно пояснив Роман.

– Чого ти мнешся, мов їжака ковтнув? – запитав Юрій, помітивши дивну нервозність хлопця.

– Мені ніяково, що я чув сварку між вашими величностями, – знайшовся Роман.

– Ніяково? Тобі? Та така наволоч, як ти, не має ані сорому, ані честі! – урвав хлопця Юрій. – Налий мені вина!

Роман зблід від приниження та тремтячими руками налив вина у кубок. Засмучений Юрій цього не помітив, а залпом осушив кубок і знову його простягнув. Роман уже впевненіше налив вина. Цього разу король випив повільніше.

– Ти поїдеш звідси разом зі своїм батьком, – несподівано мовив Юрій. – Мені гидко тебе бачити біля себе! І терплю тебе лише через твого батька!

– Але ваша величність вчинили не менш ницо, ніж я! – огризнувся Роман. – Я лише виконав ваш наказ! Ви знали, що Ксенія вийде вам боком, але однаково жадали її.

– Ксеня могла б стати для мене відрадою, – несподівано сказав Юрій, не маючи сил як слід розгніватися на таке нахабство. – Але ви навіть це в мене відняли! Ступай!

Роман поставив глечик на стіл і квапливо вискочив.

Вранці Юрій прокинувся розбитим. Тіло охопила дивна слабкість, а до горла підступала нудота. «Не міг же я так сильно напитися від одного глечика?» – здивовано подумав він та гукнув:

– Мацею!

Слуга квапливо забіг до кімнати, несучи цеберко води та рушник.

– Накажи затопити піч. Щось холодно сьогодні, – мовив Юрій. Зняв сорочку, потягнувся – м’язи чомусь відгукнулися болем. Але Юрій не зважив на це та почав вмиватися. Несподівано до горла підступила нудота, і Юрій виблював просто у воду.

– Господи Боже! – заволав Мацей та кинувся до свого господаря. – Ваша величносте, ви такий блідий!

Старий обмацав лоб Юрія – той був холодний.

– Мацею, щось мені дуже зле, – видихнув Юрій. – Зовсім немає сил!

– Я зараз пошлю по знахаря! – закричав Мацей.

Протягом наступних годин Юрієві стало ще гірше, посилилася блювота, з’явилася нестримна спрага. Але скільки б бідолаха не пив, усе виходило назад.

Страшна новина швидко поповзла дитинцем. Офка, дізнавшись про це, негайно прибігла до чоловіка. Учора розлючена жінка хотіла відправити до батька гінця зі скаргами, але її відмовив Мацей – він часто залагоджував їхні сварки. А сьогодні вона, переживаючи за Юрія, уже гірко шкодувала про це. І, побачивши хворого чоловіка, ледь не заплакала.

– Краще йди звідси, Офко, – похмуро попросив Юрій. – Не хочу, щоб ти мене бачила таким.

– Я нікуди не піду, Юрку! – вигукнула жінка та присіла поруч із ним на ліжко. – Ти мій чоловік, і я обіцяла бути з тобою в здоров’ї та хворобі! Таке буває – ти щось несвіже з’їв! Це мине! Я дбатиму про тебе, доглядатиму. Ти одужаєш! – лагідно говорила Офка, з ніжністю гладячи бліде обличчя чоловіка.

Юрій гірко усміхнувся й притулився щокою до її долоні, замруживши очі від задоволення. На очі Офки навернулися сльози, і вона міцно заплющила їх, щоб не заплакати.

Прибув якийсь знахар. Але, поглянувши на короля, спохмурнів. Відвів Офку вбік, розпитав, що вчора їв король, а потім чесно сказав, що це отруєння і король приречений.

– Ні, цього не може бути! – вигукнула налякана жінка. – Ти брешеш!

– Навіщо мені брехати вашій величності? Дай Боже, щоб король прожив три дні. Краще гукайте попа – він хоч душу його зцілить, – порадив знахар.

– Не може бути такого, щоб нічого не можна було вдіяти! – закричала Офка. – Ти ж чаклун! Звернися хоч до диявола, але врятуй короля!

– Його отруїв сам диявол, – ховаючи очі, мовив знахар. – Жодна людина, наділена душею, не зважилася б на таке. Король помиратиме у страшних муках.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Останній володар»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Останній володар» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Джон Толкін - Володар Перстенів
Джон Толкін
Володар Лишевський - Подорож до двовимірників
Володар Лишевський
Вячеслав Дегтяренко - Прекрасная Зелёная
Вячеслав Дегтяренко
Вячеслав Дегтяренко - Тáту
Вячеслав Дегтяренко
Ярослава Дегтяренко - Олеся. Між коханням та честю
Ярослава Дегтяренко
Ярослава Дегтяренко - Зраджений гетьман
Ярослава Дегтяренко
Ярослава Дегтяренко - Між двох орлів
Ярослава Дегтяренко
Отзывы о книге «Останній володар»

Обсуждение, отзывы о книге «Останній володар» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x