Марія Ткачівська - Княгиня Острозька

– Якщо береться за справу Бона Сфорца, немає сумнівів, що виграш завжди буде. Правда, невідомо, на чию користь, – усміхнувся король.

– Цього разу на вашу користь, володарю, – усміхнулася у відповідь Бона Сфорца. – Усе залишається під нашим контролем. Правда, тут є ще одна дрібничка, – замешкалася володарка Вавеля.

– Невже ви щось недогледіли, люба? Із вашим хистом! – усміхнувся у вус король.

– Пам’ятаєте, ще за життя батько Іллі уклав угоду з гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом про шлюб сина з його п’ятилітньою дочкою Анною-Єлизаветою. Оскільки Ілля – православний, а Анна – католичка, Радзивілл навіть клопотався перед папою Климентієм ІІ про цей шлюб. Папа, звісно, дозволив. Та при умові, якщо дівчина досягне повноліття й обоє дорослих молодят дадуть на шлюб згоду.

– То як ми можемо одружити князя Іллю з Беатою, якщо в нього є шлюбна угода?

– Анну видали заміж за маршалка Волинської землі Петра Кішку. Тепер гетьман Юрій Радзивілл наполягає, щоб князь Ілля одружився з його молодшою дочкою Барбарою Радзивілл.

– Хіба ми можемо заперечити, люба? Угода є угода.

– Князь Ілля хоче розірвати цю угоду і просити вашої підтримки, – улесливо глянула на короля Бона Сфорца, погладивши його по плечі.

– Розірвання шлюбної угоди плямить князя, – розвів руками король.

– Якщо ви, володарю, підпишете розірвання угоди, то князь Ілля Острозький одружиться з Беатою Косцелецькою. Князь – чудова партія для Беати, ваша величносте.

– Бона Сфорца все продумала. Хіба я можу вам заперечити? Відгуляємо весілля відразу після заручин королівни Ізабелли з королем Угорщини Яношем Запольї.

Сьогодні у Вавелі не тільки сонце золотило двір, а й блиск пишних суконь, намист, каблучок засліплював очі. Хай і не так, як це було два дні тому на церемонії з нагоди заручин найстаршої дочки Сиґізмунда та Бони – королівни Ізабелли з королем Угорщини Яношем Запольї. Бона Сфорца тішилася майбутньому Ізабеллиному шлюбові: її серце належало угорцям.

Ще 15 січня з Угорщини до Кракова прибули на конях аж п’ятсот вершників. Для Кракова це було бучне видовище. Всі містяни висипали на вулиці. Люди штовхалися ліктями, щоб глянути на лицарів і вельмож, котрі з повагом скакали містом, убрані у свої обладунки, на яких розвівалися на вітрі великі й розкішні крила з кольорового пір’я; інші їхали в барвистих турецьких шатах, що засліплювали вулиці. Королі вміють приголомшувати не тільки одні одних, а й увесь люд. А після промови підканцлера пана Марциєвського відбувся святковий бенкет. Після заручин королівна мусила терміново відбути до Угорщини, бо саме там планувалося весілля. Сиґізмунд І пообіцяв на честь майбутнього шлюбу своєї дочки Ізабелли та на честь пошлюблення Іллі Острозького й Беати лицарський турнір, на який ще треба було чекати до післязавтра.

А сьогодні двір наповнився сотнями цікавих очей, які не могли прогледіти цієї миті. Морозець добряче скубав за щічки, що додавало Беаті рум’янцю і вперше в житті таїло її неспокій. Молодята повільним кроком ступали до катедрального Вавельського собору – базиліки святих Станіслава і Вацлава. Наречена Беата, наче справжня королева, повагом кивала гостям і не приховувала своєї гордості за цей шлюб. Вона ловила кожну усмішку й твердо наступала своїми делікатними атласними черевичками зі срібними бантами мало не на кожну трояндову пелюстку, кинуту їй під ноги з кошиків святково прибраних вавельських панночок, які мріяли бути на місці нареченої.

Її парчева сукня тісно облягала тоненьку талію, пишні рукави додавали ошатності. На шиї виблискувало кілька низок перлів із алмазами, на пальці – великий перстень, на плечах – накидка з білого футерка [6] Футерко – хутро. .

Біля неї її наречений – князь Ілля Острозький. На ньому біла, шита золотом сорочка, комір-наплічник із коштовностей, розшита сріблом, перлами та дорогим камінням сукмана [7] Сукма`н, сукма`на ( пол. sukmana, «верхній одяг») – старовинний польський і український, переважно чоловічий, верхній одяг із розширеними донизу полами. , підперезана широким поясом зі срібляною пряжкою, зверху гранатова мантія, на боці срібна шабля. «Яка гарна пара!» – було чутно звідусіль.

Беата й Ілля повільно проходили крізь величну арку собору і підіймалися високими сходами до відчинених навстіж дверей базиліки. Скільки разів Беата стояла в цьому храмі! Сьогодні тут по обидва боки шерегувалися гості. Сьогодні на неї, Беату Косцелецьку, та на її князя Іллю Острозького дивилися своїми величними саркофагами Владислав Яґайло і Казимир Яґеллончик, Ян Ольбрахт і королева Ядвіґа, на них споглядали з ікон і вітражів усі святі базиліки. Десь там, на небі, раділа її мати, Катажина Косцелецька, яка не дочекалася цього дня.