Айн Ренд - Джерело

— Містере Кітінґ, голосніше, будь ласка.

— Загальне враження від споруди — грубість й архітектурна безграмотність. Немає… немає відчуття структури, відчуття краси, творчого мислення, немає… — він заплющив очі, — мистецької цілісності…

— Дякую вам, містере Кітінґ. Це все.

Адвокат обернувся до Рорка і нервово сказав:

— Свідок ваш.

— У мене немає запитань, — відповів Рорк.

Так закінчився перший день судового слухання.

Цього вечора Меллорі, Геллер, Енрайт і Лансінґ зібралися у Рорковій кімнаті. Вони не змовлялися, але прийшли всі, покликані однаковим почуттям. Вони не розмовляли про суд, але й не мали бажання уникати напруги і свідомо обходити тему суду. Рорк сидів на креслярському столі й розповідав їм про майбутнє виробництва пластмас. Зненацька Меллорі розреготався без видимої причини.

— Стіве, що сталося? — запитав Рорк.

— Я оце щойно подумав… Говарде, ми всі прийшли сюди, щоб допомогти тобі, розважити тебе. Але натомість це ти допомагаєш нам. Ти, Говарде, підтримуєш власну групу підтримки.

Цього вечора п'яний Пітер Кітінґ простягнувся на столі забігайлівки, затуливши обличчя рукою.

Протягом двох наступних днів іще декілька людей свідчили на користь позивача. Усі розпитування починалися запитаннями про фахові здобутки свідків. Адвокат керував процесом із вправністю досвідченого прес-агента. Остін Геллер зауважив, що архітектори, мабуть, боролися за право виступити із трибуни для свідків, адже це була неперевершена для представників зазвичай мовчазної професії нагода похизуватися.

Жоден із них не дивився на Говарда Рорка. Рорк дивився на них. Слухав їхні свідчення і кожному казав: «У мене немає запитань».

Ролстон Голкомб вийшов на трибуну в краватці-метелику та з палицею із золотим набалдашником, нагадуючи герцога чи трактирного музиканта. Його свідчення було довжелезне й заплутане, і зводилося до такого:

— Усе це нісенітниці. Усе це дитячий лепет. Не можу сказати, що співчуваю містерові Гоптону Стоддарду. Він мав бути обачніший. Наукою доведено, що нашому століттю личить лише архітектурний стиль Відродження. Якщо наші найдостойніші мужі, як-от містер Стоддард, відмовляються це визнати, то чого очікувати від вискочнів, удаваних архітекторів і решти всілякої наволочі? Доведено, що лише архітектурний стиль Відродження — єдино дозволений для всіх церков, храмів і кафедральних соборів. А як щодо Крістофера Рена? Можна лише посміятися. І згадайте найвеличнішу сакральну споруду всіх часів — собор Святого Петра у Римі. Що, і його треба вдосконалювати? І якщо містер Стоддард не наполягав саме на Відродженні, він дістав по заслузі.

Ґордон Прескотт прийшов у гольфі, картатому піджаку, твідових штанях і важких черевиках для гольфу.

— Кореляція трансцендентного і суто просторового у цій будівлі безперечно є абсолютно неприйнятною, — проголосив він. — Якщо ми вважатимемо горизонтальну площину одновимірною, вертикаль — двовимірною, діагональ — тривимірною, а інтерпретацію просторових площин — четвертим виміром (архітектура є мистецтвом саме четвертого виміру), то зможемо чітко побачити, що ця будівля — гомалоїдна, або ж — мовою непрофесіоналів — пласка. Плинність життя, джерелом якого є впорядкований хаос, або, якщо бажаєте, єдність у багатоманітності, й навпаки, втілення протиріч, властивих архітектурі, тут абсолютно відсутня. Я намагаюся висловлюватися якомога зрозуміліше, але неможливо показати стан діалектики, цнотливо прикриваючи його фіговим листком задля зручності ментально лінивих обивателів.

Джон Ерік Снайт стримано і ненав'язливо підтвердив, що брав на роботу Рорка, одначе той виявився ненадійним, нелояльним і непорядним працівником, і що Рорк розпочав свою кар'єру з того, що вкрав у нього клієнта.

На четвертий день судового процесу адвокат позивача викликав свого останнього свідка.

— Міс Домінік Франкон, — урочисто оголосив він.

Меллорі зойкнув, але ніхто його не почув; Майк схопив його за руку, закликаючи до спокою.

Адвокат приберіг Домінік для фіналу, зокрема тому, що багато від неї не очікував, а також через те, що непокоївся: вона була єдиним свідком, який не узгодив промови і відмовився від настанов. Вона ніколи не згадувала у своїй колонці храм Стоддарда; але адвокат переглянув її попередні статті про Рорка, а Еллсворт Тухі порадив йому викликати її.

Домінік на мить завмерла на підвищенні трибуни для свідків, повільно розглядаючи натовп. Її врода вражала, але була надто відчужена, наче належала не їй; здавалося, ця врода присутня у цій залі сама собою. Люди бачили видиво, що не до кінця проявилося, жертву на ешафоті, людину, яка стоїть уночі на палубі океанського лайнера.