Айн Ренд - Джерело

Щось дивне коїлося з Кітінґом: деякі слова він вимовляв так чітко, наче ставив після кожного знак оклику; інші тулив докупи, наче сам не хотів їх чути. Він не дивився на адвоката. Він вдивлявся в обличчя присутніх. Іноді він нагадував малого хлопчика, який утнув щось веселе — на хлопчика, який домалював вуса гарній дівчині на рекламі зубної пасти в метро. Потім дивився так, наче благав натовп про підтримку — нібито це його обвинувачували в суді.

— Містер Рорк певний час працював у вашому бюро?

— Так.

— І вам довелося його звільнити?

— Так… довелося.

— За некомпетентність?

— Так.

— Що ви можете сказати про подальшу кар'єру містера Рорка?

— Ну, знаєте, «кар'єра» — це умовне поняття. Якщо йдеться про досягнення, то будь-який кресляр у нашому бюро зробив більше за містера Рорка. Ми не називаємо один-два будинки кар'єрою. Ми щомісяця будуємо стільки або й більше.

— Ви можете дати нам професійну оцінку його роботи?

— Ну, я думаю, вона незріла. Дуже видовищна, часом навіть досить цікава, але по суті — підлітково незріла.

— Отже, містера Рорка не можна назвати архітектором у повному розумінні цього слова?

— Не в тому розумінні, в якому ми вживаємо це слово, кажучи про містера Ролстона Голкомба, містера Ґая Франкона, містера Ґордона Прескотта — ні. Я хочу бути справедливим. Гадаю, що містер Рорк має очевидний потенціал, надто в царині інженерії. Він міг би проявити себе там. Я намагався поговорити з ним про це — намагався йому допомогти — справді намагався… Але це скидалося на спілкування з однією з його улюблених залізобетонних брил. Я знав, що він закінчить саме так. І не здивувався, почувши, що клієнт нарешті позивається на нього до суду.

— Що ви можете розповісти нам про ставлення містера Рорка до клієнтів?

— Ось у цьому й уся річ… у цьому вся річ. Він не зважав на міркування клієнтів і на їхні бажання, він узагалі не зважає ні на чиї думки і бажання. Він навіть не хоче зрозуміти, навіщо інші архітектори на таке зважають. Не хоче виявити бодай дещицю розуміння, бодай трохи… трохи поваги. Я не можу допетрати, що ж такого поганого у бажанні дослухатися до людей. Не розумію, що такого поганого в бажанні бути дружнім і популярним. Хіба ж це злочин? Навіщо насміхатися з цього, насміхатися весь час, удень і вночі, не давати ні хвилини спокою, наче це якісь китайські тортури водою, ви ж знаєте, — коли на голову ллють воду краплю за краплею?

Люди в залі почали здогадуватися, що Пітер Кітінґ п'яний. Адвокат спохмурнів; свідчення були ретельно відпрацьовані, але потяг ось-ось міг зійти з рейок.

— Гаразд, містере Кітінґ, може, розкажіть нам краще про погляди містера Рорка на архітектуру?

— Я вам скажу, якщо так уже кортить знати. Він вважає, що всі повинні роззуватися і вклякати, коли йдеться про архітектуру. Ось як він уважає. А з якого дива? З якого? Це ж лише робота — така ж, як усі інші, хіба не так? Що в цьому такого священного, чорт забирай? Чому ми всі маємо мліти від захвату? Ми ж лише люди. Нам треба заробляти на життя. Чому все не може бути легко і просто? Чому ми повинні ставати якимись проклятущими героями?

— Заспокойтеся-заспокойтеся, містере Кітінґ, гадаю, ми трохи відійшли від теми. Ми…

— Ні, не відійшли. Я знаю, про що кажу. Ви теж знаєте. Усі вони знають. Кожен присутній тут. Я кажу про храм. Хіба ви не розумієте? Навіщо наймати фанатика, щоб збудувати храм? Лише дуже земна людина здатна на це. Людина, яка розуміє… і пробачає. Людина, яка пробачає… Саме це ми шукаємо, йдучи до церкви, — щоб нам… пробачили…

— Отже, містере Кітінґ, повертаючись до містера Рорка…

— А до чого тут Рорк? Він узагалі не архітектор. Він бездарний. Чому я повинен боятися сказати, що він не має таланту? Чому ви всі його боїтеся?

— Містере Кітінґ, якщо ви не надто добре почуваєтесь і не бажаєте свідчити…

Кітінґ глянув на адвоката, неначе щойно прокинувся. Він спробував опанувати себе. Після недовгої паузи він мовив покірно і беземоційно:

— Ні, зі мною все гаразд. Що я повинен сказати?

— Скажіть свою професійну думку про споруду, знану як храм Стоддарда.

— Так, авжеж, про храм Стоддарда… Храм Стоддарда сплановано неправильно, що призводить до просторової заплутаності. Не дотримано балансу форм. Бракує симетрії. Пропорцій не дотримано. — Він говорив на одній ноті, напружуючи шию і намагаючись втримати голову рівно. — Порушено масштабування. Це суперечить елементарним принципам композиції. Загальне враження…